Ідолопоклонство 1-11; його причини 12-21; неморальність 22-31

1
Інший, готуючись до плавби морем і бажаючи пройти через бурхливі хвилі, до дерева взиває, трухлявішого за судно, що несе його.
2
Судно - це жадоба наживи вигадала,
майстерна мудрість збудувала,
3
але твоє, Отче, провидіння ним кермує,
бо ти відкрив дорогу на морі
і шлях безпечний на хвилях,
4
показавши, що можеш спасти з усякої негоди,
навіть коли й без хисту на нього пуститись.
5
Та ти не хочеш, щоб діла твоєї мудрости були без ужитку,
тому й маленькій деревині люди життя своє звіряють,
і, перепливши на байдаку бурхливі хвилі, спасаються.
6
Вже на початку, тоді, коли велетні прегорді гинули,
надія світу в ковчезі схоронилась;
- кермована твоєю рукою,
лишила світові сім'я роду.
7
Благословенне бо дерево, що справедливості служить,
8
а прокляте - і те вироблене рукою, і той, хто виробив його;
він - що зробив його,
а воно - що тлінне, назване було богом.
9
Бо для Бога однаково осоружнібезбожний, і його безбожність;
10
тож спаде кара й на роботу, і на майстра.
11
Тому й буде суд над кумирами народів
за те, що в творінні Божім гидотою стали,
спокусою для людських душ
та пасткою ногам безумних.
12
Думка виробляти бовванів була початком блудування,
а їх винахід - зіпсуттям життя.
13
Спочатку не було їх, ані й не буде повіки.
14
З-за людського пустодумства ввійшли вони в світ,
тому й призначений їм незабаром кінець.
15
Прибитий передчасним смутком батько,
зробивши образ зарання забраної дитини,
недавно померлу людину тепер як бога почитає
і встановлює для своїх підлеглих таїнства та обряди.
16
А потім цей нечестивий звичай з часом закріпився,
і його зберігають як закон.
17
Та й на веління князів виявлювано різьбленим подобам шану.
А чию особу почитати люди не могли, бо жила в далеких землях,
то уявивши собі її віддалений вигляд,
виробляли видиму подобу царя, якого шанували,
щоб ревно вклонитися відсутньому наче присутньому.
18
До поширення культу серед тих, які царя не знали,
причинилося й честолюбство майстра;
19
він бо, бажаючи приподобатись володареві,
уживав свого мистецтва, щоб образ вийшов куди кращий;
20
юрба ж захоплена красою твору,
почала вважати гідним почитання того,
що його нещодавно шанувала як людину.
21
І те стало в людському житті пасткою,
бо люди, піддавшись нещастю або гнобленню,
приклали каменю та дереву ім'я неприкладальне.
22
Та не досить їм було блукати в пізнаванні Бога,
але, живучи серед великого змагу невідання,
вони таке велике лихо ще й миром називають!
23
Святкуючи дітовбивчі обряди чи укриті таїнства,
чи то шалені учти з дивними звичаями,
24
вони не зберігають ані життя, ані подружжя чистим:
один одного або підступно вбиває, або перелюбом смутить.
25
Усюди всуміш кров, убивство, крадіж, обман,
зіпсуття, невірність, бунт, кривоприсяга,
26
непокоєння людей добрих, забуття про добродійство,
опоганення душ, протиприродна розпуста,
безлад у подружжях, перелюб, безсоромність.
27
Почитання ж кумирів безіменних
- початок, причина й кінець усьому лиху.
28
Вони бо або з радости шаліють.
або пророцтва видають брехливі,
або живуть у кривді, або скоро присягають криво.
29
Бо, здавшися на бовванів бездушних,
не бояться, що за ложну клятву їх поб'є лихо.
30
За обидвоє спіткає їх кара справедлива:
за те, що, ідолам віддавшись, про Бога думали погано,
і за те, що, знехтувавши святість,
підступно кривоприсягали.
31
Бо не спромога тих, що на них присягаються,
а справедливість, що карає грішників,
завжди досягне переступ злочинців.