Єгипетське ідолопоклонство 1-4; гадюки у пустині 5-14; вогонь 15-19; манна 20-29

1
Тому справедливо були вони покарані подібними створіннями,
коли то їх мучила безліч докучливих животин.
2
Своєму ж народові ти, замість тієї кари, добро діяв
і, щоб задоволити їхнє жадібне бажання,
дивну поживу зготував - перепелиць!
3
Отак одні, що хотіли їсти,
збридившися насланими животинами,
навіть природну охоту до їжі втратили,
другі ж, зазнавши короткочасної нестачі,
скуштували неабиякої страви.
4
Адже треба було, щоб отих гнобителів неминуче спіткала нестача,
а цим тільки показати, яких мук зазнали їхні вороги.
5
Бож як прийшла й на них страшна звірів лють,
і вони гинули від укусів в'юнких гадюк,
то не до кінця простягся гнів твій.
6
Вони для остороги були стривожені на час короткий,
і мали знак спасіння - на пам'ятку про заповідь твого закону;
7
бо хто повертавсь до нього, спасався - не тим, що бачив,
але тобою, Спасителю всього.
8
Тим так само довів ти нашим ворогам,
що ти рятуєш від усякого лиха.
9
Бо їх губили сарани та мух укуси,
і не знайшлося ліків, щоб їх врятувати,
тому, що заслужили, щоб їх карали ці животини.
10
Твоїх же синів не подолали навіть зуби гадюк отруйних,
бо твоє милосердя допомогло їм і врятувало їх.
11
Щоб вони пригадали собі твої слова, кусали їх гадюки,
але й вони негайно видужували,
щоб не впасти в глибину забуття
і не були позбавлені твоєї добродійности.
12
Бо ні зілля, ані припарки їх не вилікували,
лише твоє, Господи, слово, що всіх ізціляє.
13
Ти бо маєш владу над життям та смертю.
Ти зводиш до воріт аду й виводиш звідти.
14
Людина ж у своїй злобі може вбити,
однак духа, що вже вийшов, не може назад привернути,
ані звільнити душі, яку ад прийняв.
15
Уникнути руки твоєї - неможливо!
16
Нечестивих, які відмовлялись тебе пізнавати,
твоє сильне рамено карало;
на них спали небувалі дощі, градобій, зливи нестримні,
і пожер їх вогонь.
17
Та найдивнішим було те, що в воді, яка все гасить,
вогонь іще більшої набирав сили,
бо природа за праведних воює.
18
Часом бо полум'я ставало лагіднішим,
щоб не спалити тварин, що були послані на нечестивих,
а й вони самі, бачивши те, збагнули, що їх переслідує суд Божий.
19
А часом і серед води воно понад силу вогню палило,
щоб знищити врожай безбожної країни.
20
Натомість, народ твій ти годував ангельською поживою,
зсилав їм хліб готовий з неба, без утоми,
що міг був дати всяку насолоду, підхожий усякому смакові.
21
Так допомога твоя виявляла супроти дітей твою ніжність:
відповідно до бажання того, хто нею живився,
вона перетворювалась на те, чого хто хотів.
22
Сніг і лід витримували вогонь, не топились,
щоб знали, що тільки урожай ворогів
пожирав вогонь, що палив посеред граду
й посеред зливи блискав;
23
а щоб праведники мали чим живитись,
зрікався він навіть своєї властивої сили.
24
Творіння бо, слухняне тобі, Творцеві,
набирає на силі для кари грішникам,
попускає ж на благо тим, які покладаються на тебе.
25
Тим то й тоді, прибираючи різного вигляду,
воно служило твоїй щедрості, яка все живить,
відповідно до бажання тих, що відчувають нестачу,
26
щоб твої, Господи, улюблені діти знали,
що не плоди різнородні прогодовують людину,
а слово твоє зберігає тих, які в тебе вірять.
27
Бо те, що вогнем не могло бути знищене,
топилося відразу - нагріте слабким промінням сонця,
28
щоб було відомо, що, дякуючи тобі, треба випереджувати сонце
і перед тим, заки на світ благословиться, молитись тобі.
29
Надія бо невдячного, мов іней зимовий, розтане,
і розплинеться, наче вода, що не до вжитку.