Визволення з Єгипту 1-12; єгиптяни в содомляни 13-17; чуда під час виходу 18-22

1
А на безбожних аж до кінця виллявся гнів немилосердний,
бо він знав наперед, що буде з ними, -
2
що вони, дозволивши вийти
і відпустивши їх поспішно,
роздумають і кинуться навздогін за ними.
3
Справді, ще в жалобі були,
ще плакали над гробами померлих,
а таки вже вхопилися в нестямі за інший намір
і тих, кого просили вийти, переслідували, немов утікачів.
4
На цю бо крайність штовхнула їх присуджена доля,
яка вибила їм з пам'яті те, що було сталося,
щоб доповнити кару, якої бракувало до їхніх мук;
5
і коли народ твій ступив на чудесну дорогу,
ті - знайшли нечувану смерть.
6
Бо все творіння, підлягаючи твоїм наказам,
перетворилося знов у своїй природі,
щоб твої діти збереглися цілі.
7
І видно було хмару, що отіняла табір,
і суху землю, що виринала звідти, де раніш вода стояла.
Червоне море стало битим шляхом,
зеленою рівниною - буруни могутні.
8
Ним увесь народ пройшов, під захистом руки твоєї,
оглядаючи дивні чудеса.
9
Вони паслися, наче коні,
стрибали, мов ягнята,
славлячи тебе, Господи, що врятував їх.
10
Вони пам'ятали те, що сталося з ними на вигнанні,
як замість тварин земля вивела комарів із себе
і замість водяних створінь ріка виригнула без ліку жаб.
11
Пізніше бачили, як виникали нові птахи,
коли, спонукаю жадобою, вони домагались вибагливих страв;
12
їм бо на втіху знялись від моря перепелиці.
13
На грішних же спали кари,
і не без попередніх знаків - сильних громів;
вони страждали слушно за свої власні лукавства,
бо виявили ненависть запеклу до чужинців.
14
Одні бо не приймали знайомих, коли ті прибували,
другі ж гостей-добродіїв у рабство обернули.
15
Та не тільки це, - бо для перших буде якась кара,
вони бо відразу вже прийняли чужинців ворожо;
16
другі ж прийняли тих врочисто,
і які вже зажили однакових з ними прав,
страшними опісля роботами гнобили їх.
17
Тож і були побиті сліпотою,
як ті під дверима праведника,
коли, огорнуті страшною пітьмою,
кожен шукав власних дверей порогу.
18
Отак і первні змінювались між собою,
так, як на гарфі звуки змінюють лад,
хоча й зберігають саме властиве звучання,
- як це й можна докладно виснувати з того, що сталося.
19
Тварини сухопутні на водяних обертались,
а ті, що плавають, вилазили на землю.
20
Вогонь збільшував у воді власну силу,
а вода забувала свою гасильну властивість.
21
Полум'я ж не шкодило тілу кволих тварин, що в ньому ходили,
ані не танув, схожий на іней,
той рід небесної поживи, який так легко тане.
22
Так, Господи, ти всяким робом звеличив люд твій і прославив,
і не покинув його, а повсякчас і скрізь стояв при ньому.