Безбожні - про життя 1-5; вони жадні насолоди 6-9; утискають праведника 10-20; помиляються 21-24

1
Вони бо один до одного мовляють, міркуючи невірно: «Коротке й журливе життя наше,
і нема ліків на кончину людині,
та й невідомо про такого, що визволяв би з аду.
2
Бож випадком ми народились
й опісля будемо, наче нас ніколи й не було.
Бо дим - віддих у наших ніздрях,
а думка - іскра, коли б'ється наше серце.
3
Згасне вона, і тіло розсиплеться на попіл,
і дух розвіється, як легіт.
4
І наше ім'я забудеться з часом,
і ніхто й не згадає про наші діла;
і промине життя наше, немов сліди хмари,
розвіється, мов мряка,
розігнана промінням сонця,
його жаром прибита.
5
Наш вік - тінь минуща,
і кончина наша вороття не знає:
печать прикладено, і не повернеться ніхто.
6
Отож користуймося з теперішніх дібр,
вживаймо світ із запалом юнацтва.
7
Упиймось дорогим вином та пахощами,
нехай не втече наш весняний виквіт!
8
І вінчаймось розквітлими рожами, поки не зів'яли!
9
Нехай нікого з нас не бракує в нашій гульні,
по всіх усюдах сліди радощів лишімо,
бо наша це частка, наша це доля.
10
Гнобімо бідака праведного;
не жалуймо вдовиці,
і не вважаймо на довголітню сивину старого!
11
Хай наша сила буде законом справедливости,
бо що безсиле, те являється безкорисне.
12
Засядьмо на праведника, бо він нам невигідний
і противиться нашим учинкам;
він закидає нам гріхи проти закону,
винує нас у вадах нашого виховання;
13
гадає, нібито він знає Бога,
сином Господнім себе самого називає.
14
Він - утілений докір думкам нашим,
нам тяжко і глянути на нього.
15
Життя ж його не таке, як в інших,
і поведінка його дивацька.
16
Для нього ми - та підроблена монета,
він уникає доріг наших, як нечести,
щасливу називає кончину справедливих
і вихваляється, що Бог йому за батька.
17
Гляньмо, чи слова його правдиві,
та провірмо, що з ним буде накінець.
18
Якщо праведник справді є син Божий, то захистить його
і вирве його з рук противників.
19
Випробуймо його зневагою й мукою,
щоб ми пізнали його лагідність,
і випробуймо його терпеливість.
20
Засудімо його на смерть ганебну, бо, за його словами, допомога йому прийде
21
Отак собі гадали, та помилились,
бо їхня злоба їх засліпила.
22
Вони не відають таємних судів Божих
і не надіються нагороди за святість;
не вірять у заплату для душ непорочних.
23
Бог же створив безсмертною людину
і вчинив її за образом власної природи.
24
А через заздрість диявола смерть увійшла у світ,
скуштують її ті, що йому належать.