Мудрість - подруга 1-8; вона дорадниця володареві 9-18; від Бога походить 19-21

1
Могутньо простягається вона від краю і до краю
і керує усім доладно.
2
Злюбив я її і розшукував від молодости своєї,
і намагався її взяти собі за дружину;
та й закохавсь я в її вроду.
3
Взаєминами з Богом прославляє рід шляхетний,
і Всеволодар її полюбив;
4
вона бо втаємничена в Боже знання
і діла його визначає.
5
Коли багатство - набуток, у житті пожаданий,
то що ж від мудрости багатше, яка все чинить?
6
Коли ж розум усе чинить,
то хто, з усього, що існує, більший мистець від неї?
7
І коли хтось любить справедливість,
то плоди її трудів - чесноти,
бо вона навчає поміркованости, розсудливости,
справедливости й мужности;
а над них нема нічого кориснішого в людському житті.
8
Коли ж хто бажає ширшого знання,
то вона знає давне і вгадує майбутнє,
відає слів звороти й загадок розгадки,
знаки й чудеса наперед знає,
події діб і часів.
9
Отож постановив я взяти її до себе, щоб жити з нею,
знаючи, що вона буде мені дорадницею в добрім
і втіхою у клопотах;!
смутку.
10
З-за неї матиму славу в громаді
і, бувши молодим, - пошану в старших.
11
На суді мене знайдуть бистроумним,
в очах вельмож я збуджуватиму подив.
12
Коли мовчатиму, вони будуть на мене чекати,
а заговорю, - будуть уважати;
як протягну свою розмову -
на уста покладуть собі палець.
13
Я осягну безсмертя через неї
і лишу вічний спомин тим, що після мене прийдуть.
14
Правитиму народами, і люди будуть мені піддані.
15
Страшні тирани, почувши про мене, злякаються,
у громаді виявлюсь добрий, а на війні хоробрий.
16
Увійшовши в хату, спочину біля неї,
бо товариство з нею гіркости не має,
ані спожиття - досади,
лише веселощі та радість.
17
Роздумувавши так сам із собою
і міркувавши в своїм серці,
що безсмертя існує в поєднанні з мудрістю,
18
що в дружбі з нею - насолода шляхетна,
що в трудах її рук - багатство невичерпне,
в постійнім приставанні з нею - розум,
і слава - брати участь у розмові з нею,
-ходив я, отже, скрізь шукаючи,
як би її собі придбати.
19
А був із мене гарний хлопець,
і дістав я - на щастя - добру душу,
20
чи радше, бувши добрим, увійшов я в безплямне тіло.
21
І зрозумівши, що інакше її не осягну,
якщо Бог мені її не дасть,
- і це вже належало до розсудливости: знати чий вона дар, -
звернувсь я до Господа й моливсь йому
та й сказав з усього серця мого: