Молитва про мудрість

1
«Боже батьків, Господи милосердя,
що своїм словом створив усе
2
і що своєю мудрістю витворив людину,
щоб панувала над створіннями, які постали через тебе,
3
і щоб керувала світом у святості й справедливості,
щоб суд судила у правоті серця, -
4
дай мені мудрість, що возсідає на престолі поруч тебе,
і не відкинь мене з-поміж дітей твоїх.
5
Бо я - раб твій і син рабині твоєї,
людина немічна, короткотривала,
нездатний розуміти суд і закони.
6
Ба навіть якби хтось був досконалий між людськими синами,
а йому забракло б твоєї мудрости, він за ніщо вважався б.
7
І на свідоцтво їхнього зіпсуття
народові,
на правителя твоїм синам і твоїм дочкам.
8
Ти заповідав мені збудувати храм на твоїй святій горі
і жертовник у місті, де ти перебуваєш,
образ намету святого, який ти був споконвіку приготував.
9
З тобою мудрість, яка твої діла знає,
яка була приявна, коли ти творив світ,
яка відає, що твоїм очам приємне
і що за твоїми заповідями праведне.
10
Зішли її з твого святого неба,
пошли її від твого престолу слави,
щоб була при мені й трудилась,
щоб я пізнав, що тобі любе.
11
Вона бо все знає й розуміє,
вона мене водитиме в моїх чинах мудро
і мене берегтиме у своїй славі.
12
Тоді мої діла будуть тобі вгодні,
і я судитиму народ твій справедливо,
стану гідний престолу батька мого.
13
Яка бо людина може пізнати волю Божу?
Або хто може збагнути, чого Господь хоче?
14
Бож міркування смертних нужденні,
непевні задуми наші;
15
бо тлінне тіло обтяжує душу,
і земне шатро придавлює вельми клопітливий дух.
16
Ми ледве відгадуємо те, що на землі,
з трудом знаходимо те, що в руках наших,
- а хто дослідить те, що на небі?
17
Волю ж твою хто знав би, якщо б ти не дав мудрости
і не зіслав з висот твого святого Духа?
18
Так випрямлено стежки тих, що живуть на землі,
і так навчились люди того, що тобі довподоби,
і мудрістю вони спаслися