1
І піднявся сатана на Ізраїля, і підвів Давида вчинити перелїк Ізрайлитян.
2
І сказав Давид Йоабові та старшинам над народом: Ійдїть, перелїчіть Ізрайлитян від Бирсабії до Дана, й подайте менї, щоб я знав їм лїк.
3
І сказав Йоаб: Нехай Господь примножить свій народ в сто разів над те, скільки його тепер.
Чи не всї ж вони, мій царю добродїю, слуги мого добродїя?
Нащо ж вимагає сього мій добродїй?
Чому ця провина має впасти на Ізраїля?
4
Та цареве слово перемогло Йоаба.
І пійшов Йоаб і обійшов усього Ізраїля, і прийшов у Ерусалим.
5
І подав Йоаб Давидові спис перелїченого народу, й було всїх Ізрайлитян тисяча тисяч, і сто тисяч чоловіків добуваючих меча, а Юдеїв - чотириста сїмдесять тисяч, добуваючих меча.
6
А левітів та Беняминїїв він не полїчив між ними, через те, що слово царське було Йоабові противне.
7
І не до вподоби було в Божих очах се дїло, й він покарав Ізраїля.
8
Тодї промовив Давид до Бога: Тяжко согрішив я, що зробив се, та тепер прости провину слузї твоєму, бо я вчинив річ нерозумну.
9
І сказав Господь до Гада, Давидового віщуна, мовляючи:
10
Ійди й скажи Давидові: Так говорить Господь: Три речи ставлю перед тобою;
вибірай собі одну з їх, і я нашлю її на тебе.
11
І прийшов Гад до Давида, і сказав йому: Так говорить Господь: вибірай собі:
12
Або три роки голод, або три місяцї вганяти муть за тобою твої супротивники, й меч ворогів твоїх досягати ме тебе;
або три днї меч Господень і пошесть в краю, й ангел Господнїй вбиваючий по всїх гряницях ув Ізраїлї.
То ж роздивись, що менї відповісти Пославшому мене з сим словом.
13
І промовив Давид до Гада: Дуже менї важко, але лїпше менї впасти в руки Господнї, милосердє бо його велике;
аби тільки не попастись менї в руки людські.
14
І наслав Господь морову пошесть на Ізраїля, і вмерло Ізрайлитян сїмдесять тисяч людей.
15
І послав Бог ангела в Ерусалим, щоб вигубляти його.
Так як він почав вигубляти, побачив се Господь і зжалївся над нуждою, і сказав ангелові-губителевї: Годї!
тепер опусти твою руку!
Ангел же Господень стояв саме над током в Евузія Орни.
16
І підвів Давид свої очи, й вглядїв ангела Господнього, стоячого між землею та небом з голим мечем в руцї, простягнутим на Ерусалим;
і впав Давид і старшини, покриті веретищами, на свої лиця.
17
І промовив Давид до Бога: Чи се ж не я звелїв перелїчувати народ?
Я согрішив і вчинив зло, а що ж зробили оцї овечки?
Господи, Боже мій!
нехай спаде рука твоя на мене й на дом отця мого, а не на народ твій, щоб погубити його.
18
І звелїв ангел Господень Гадові, щоб сказав Давидові: Нехай прийде Давид та поставить жертовник Господеві на тоцї в Орни, Евузія.
19
І пійшов Давид, по слову Гадовому, що він говорив в ймя Господнє.
20
Орна ж, глянувши горі, побачив - а з ним і чотири сини його - ангела, й вони поховались.
Орна молотив саме тодї пшеницю.
21
І прийшов Давид до Орни.
Орна, поглянувши і вглядївши Давида, вийшов з току, й поклонився Давидові лицем до землї.
22
І сказав Давид до Орни: Дай менї місце під током, я збудую на ньому жертівник Господеві;
яка цїна йому, за таку віддай його, щоб перестала пагуба в народї.
23
І сказав Орна Давидові: Бери собі;
роби, мій добродїю й царю, що хочеш;
от я даю й воли на всепаленнє, й молотїльню знадобу на дрова, й пшеницю на принос;
усе це даю дармо.
24
І сказав Давид: Нї, я хочу купити в тебе за готові гроші;
бо не буду я приносити твоєї власностї Господеві, й не буду приности всепалення з дарованого.
25
І дав Давид Орнї за те місце шістьсот секлів золота.
26
І построїв там Давид жертівник Господеві, й принїс всепаленнє й жертви мирні;
і взивав до Господа, й він вислухав його та й послав огонь із неба на жертівник всепалення.
27
І рече Господь до ангела: Вложи меч твій в його піхву.
28
Зараз таки, як побачив Давид, що Господь вислухав його на тоцї Орни Евузія, поспішив принести там жертву.
29
Скриня ж Господня, що її построїв був Мойсей в пустинї, і жертівник всепалення були під той час на горі в Габаонї.
30
І не міг Давид пійти туди, щоб шукати (ласки у) Бога, бо був переляканий мечем ангела Господнього.