1
Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів.
2
Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите.
3
Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінцї чоловік, голова ж Христу - Бог.
4
Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою.
5
Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою;
одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена.
6
Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся;
коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся.
7
Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою.
8
Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка.
9
І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка.
10
Тим і мусить жінка знак властї мати на голові ради ангелів.
11
Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї.
12
Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога.
13
Самі між собою судїть: чи личить жінцї непокритій молитись Богу?
14
Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік має довге волоссє, то сором йому?
15
Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй;
бо волоссє замість покриття їй дано.
16
Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.
17
Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь.
18
Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.
19
Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.
20
Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти.
21
Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий же впиваєть ся.
22
Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити?
чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих?
Що ж вам сказати?
чи похвалити вас у сьому?
Не похвалю.
23
Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,
24
і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тїло моє, що за вас ламлене;
се робіть на мій спомин.
25
Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй;
се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.
26
Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде.
27
Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої.
28
Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.
29
Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тїло Господнє.
30
Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї.
31
Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.
32
Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.
33
Тим же, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.
34
Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились.
Про остальне ж, як прийду, дам порядок.