1
І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже.
2
Бо я надумавсь, не знати нїчого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його розпятого.
3
І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї.
4
І слово моє, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудростї, а в явленню духа і сили,
5
щоб віра ваша була не в мудростї людській, а в силї Божій.
6
Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають,
7
а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу,
8
котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав;
бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.
9
Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.
10
Нам же Бог відкрив Духом своїм;
бо Дух усього дослїджує, навіть і глибокостей Божих.
11
Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому?
Так і що в Бозї, нїхто не знає, тільки Дух Божий.
12
Ми ж не духа сьвіта прийняли, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога.
13
Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи.
14
Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого;
дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати.
15
Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся.
16
Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його?
Ми ж ум Христів маємо.