- 1
- І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже.
- 2
- Бо я надумавсь, не знати нїчого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його розпятого.
- 3
- І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї.
- 4
- І слово моє, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудростї, а в явленню духа і сили,
- 5
- щоб віра ваша була не в мудростї людській, а в силї Божій.
- 6
- Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають,
- 7
- а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу,
- 8
- котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав;
бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.
- 9
- Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.
- 10
- Нам же Бог відкрив Духом своїм;
бо Дух усього дослїджує, навіть і глибокостей Божих.
- 11
- Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому?
Так і що в Бозї, нїхто не знає, тільки Дух Божий.
- 12
- Ми ж не духа сьвіта прийняли, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога.
- 13
- Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи.
- 14
- Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого;
дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати.
- 15
- Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся.
- 16
- Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його?
Ми ж ум Христів маємо.
|