1
Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати.
2
Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має.
3
Нехай чоловік оддає жінцї, яку треба, любов;
так само й жінка чоловікові.
4
Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік;
так же само й чоловік над своїм тїлом не має власти, а жінка.
5
Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згодї на (який ся) час, щоб пробували в постї та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокушував вас невдержаннєм вашим.
6
Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу.
7
Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам.
Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так.
8
Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я.
9
Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся;
лучче бо женитись, нїж розпалюватись.
10
Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучаєть ся з чоловіком.
11
Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся;
та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся.
12
Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат має жінку, що не вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її.
13
І котора жінка має чоловіка, що не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його.
14
Осьвячуєть ся бо чоловік невіруючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові;
ато дїти ваші були б нечисті;
тепер же сьвяті.
15
Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся;
не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому;
у впокою ж бо покликав нас Бог.
16
Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка?
Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш?
17
Тільки, як кожному удїлив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить.
І се всїм церквам наказую.
18
Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся.
Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся.
19
Обрізаннє нїщо, і необрізаннє нїщо, а хороненнє заповідей Божих.
20
Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся.
21
Невільником ти покликаний?
не журись;
а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся.
22
Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа.
Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів.
23
Цїною ви куплені;
не робіть ся невільниками людськими.
24
У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробуває перед Богом.
25
Про дїв же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути.
26
Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути.
27
Одруживсь єси з жінкою?
не шукай розводу.
Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки.
28
Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси;
як і віддасть ся дїва, не згрішила;
та горе по тїлу мати муть такі;
я ж вас щаджу.
29
Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають;
30
і хто плаче, наче не плачуть;
хто радуєть ся, наче не радують ся;
хто купує, наче не осягають;
31
і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся;
переходить бо образ сьвіта сього.
32
Я ж хочу, щоб ви не журились.
Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господеві;
33
жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї.
34
Єсть (також) ріжниця між жінкою і дївицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом;
а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові.
35
Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання.
36
Коли ж хто думає, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить;
нехай ідуть заміж.
37
Которий стоїть твердо в серцї, не маючи примусу, та має власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дївицю свою, добре робить.
38
Тим же хто віддає заміж, добре робить;
а хто не віддає, лучче робить.
39
Жінка звязана законом, доки жив чоловік її;
як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї.
40
Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї;
думаю ж, що й я маю Духа Божого.