1
По довгому часї прийшло слово Господнє до Ілиї, таке: Йди, покажись Ахабові, а дам дощ на землю.
2
І пійшов Ілия, щоб показатись Ахабові.
Панувала ж велика голоднеча в Самариї.
3
І покликав Ахаб Абдію, начальника дворецького.
Абдій ж був вельми богобоязливий.
4
І як Езабеля викореняла пророків Господнїх, то Абдій взяв сто пророків і ховав їх по півсотнї чоловіка по печерах та й обмисляв хлїбом і водою.
5
І сказав Ахаб Абдієві: Пійди по царству по всїх криничинах і по всїх байрачних бурчаках, а може знайдеш де траву, щоб рятувати конї й мули, та щоб не повиздихала вся скотина.
6
І подїлили вони між себе землю, щоб її скрізь обійти.
Ахаб пійшов в один бік, а Абдій двинув у другий бік.
7
Як же Абдій ійшов дорогою, зустрів його несподївано Ілия.
Впізнавши його, припав Абдій лицем до землї й промовив: Чи справдї се ти, добродїю мій, Ілиє?
8
Той відказує: Се я.
Йди та скажи твойму панові: Ілия тут!
9
Він же каже: Чим провинив я тобі, що хочеш мене, раба твого, видати Ахабові, щоб убив мене?
10
Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема нї народу, нї царства, куди б не посилав мій пан, тебе шукати.
Як же йому казали: нема тут його, він брав клятву з царства й люду, що тебе не зустріли.
11
А тепер ти кажеш: Ійди, скажи панові твойму: Ілия тутеньки!
12
Коли ж я пійду від тебе, то дух Господень занесе тебе, хто знає, куди;
а як я пійду звістити Ахабові, а він тебе не знайде, так він убє мене;
раб же твій з молодощів боявся Господа.
13
Хиба мойму добродїєві не переказано, що я вчинив, як Езабель вбивала пророки Господнї, як я сто чоловіка з пророків Господнїх скривав по півсотнї чоловіка в печерах і обмисляв їх хлїбом та водою?
14
А ти тепереньки кажеш: Ійди, скажи панові твойму: Ілия тут!
він убє мене.
15
Ілия ж рече: Так певно, як жив Господь Саваот, що я на службі в його стою: ще сьогоднї покажусь йому.
16
І пійшов Абдій, зустрічати Ахаба, й сповістів його про се.
І пійшов Ахаб зустріч Ілиєві.
17
Побачивши ж Ахаб Ілию, промовив до його: То се ти, що трівожиш Ізраїля?
18
Він же відказує: Не я трівожу Ізраїля, а ти й твоя родина, що знехтували заповідї Господнї й ходите слїдом за Баалами.
19
Тепер же посилай та поскликай до мене всього Ізраїля на Кармель-гору та й тих чотириста й пятьдесять пророків Баалових із чотирма стами пророків дубровних, що годуються зі столу Езабелиного.
20
І послав Ахаб по всього Ізраї- ля та й поскликав пророки на Кармель-гору.
21
І наближивсь Ілия до всього народу й промовив: Доки ще кульгати мете на оба боки?
Коли Господь є Богом, так ходїте слїдом за ним;
коли ж се Баал, так слїдом за ним ходїте.
І не відказав йому люд нїчого.
22
І каже Ілия до люду: Я зіставсь один пророк Господень, а пророків Баалових чотириста й пятьдесять чоловіка.
23
Дайте ж нам два бики, і нехай виберуть вони собі одного бика, і розітнуть його на шматки й покладуть на дрова, але не підпалюють, я ж оправлю другого телця й положу на дрова, однак не підпалю;
24
Тодї взивайте ви ймя бога вашого, я ж призову ймя Господа, Бога мого.
Которий Бог відповість поломєм, той буде Богом.
І відказав увесь люд і промовив: Добре!
25
Промовив тодї Ілия до пророків Баалових: Вибірайте одного бика та й оправте як слїд, бо вас більше, й взивайте ймя бога вашого, огню ж не підкладайте.
26
І взяли вони телця, що їм дано, й оправили, й кликали ймя Баалове з ранку та й до полудня, промовляючи: Баале, почуй нас!
Та не було нї голосу, нї відповідї.
І скакали вони круг жертівника, що построїли.
27
Як було ж о півднї, почав Ілия насьміватись із них і каже: Кличте голоснїщ, бо він бог;
може він задумався, або чим занятий, або в дорозї, або може й спить, то прокинеться.
28
І кликали вони ще голоснїйше, та робили своїм звичаєм нарізки ножиками та списиками, що аж кров текла по них.
29
Минуло й полуднє, а вони все ще біснувались, (та й біснувались) аж до тієї години, коли час було приносити вечірню жертву;
однакже не було нї голосу, нї відповідї, нї послуху.
30
І сказав Ілия до всього народу: Приступіте до мене!
І приступив до його ввесь люд.
І поставив він знов зруйнованого жертівника Господнього,
31
І взяв Ілия дванайцять каменів по лїчбі синів Якова, що Господь сказав був йому: Ізраїль буде ймя твоє!
32
І построїв із того каміння жертівника в імя Господнє, та й обвів жертівника округи ровом завбільшки зо дві борозди зерна;
33
І уложив дрова, розтяв бика та й положив на дрова;
34
І повелїв: Наберіте чотири цебри води та й вилийте на всепаленнє й на дрова.
(І зробили так.) І повелїв: Зробіте се вдруге.
І зробили вдруге.
Тодї повелїв: Зробіть і втретє.
І зробили втретє.
35
І текла вода навкруги жертівника, так що в каналї було повно води.
36
А коли вже був час приносити вечірню жертву, приступив Ілия й промовив: Господи, Боже Авраамів, Ізааків і Ізрайлїв!
Покажи сьогоднї, що ти один Бог ув Ізраїлї, а я слуга твій, й що я се все вчинив по твойму велїнню.
37
Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб сей люд зрозумів, що ти, Господи, справдешнїй Бог, і що ти навернеш серця їх.
38
І спав огонь Господень та й пожер всепаленнє, дрова, каміння й насипану землю, ба й воду вилизав, що була в рові.
39
Як побачив се нарід, то й припав лицем до землї, та й промовив: Господь є Богом, Господь є Богом!
40
Ілия ж повелїв їм: Хапайте пророки Баалові!
не дайте нї одному з них утекти!
І похапали їх, і повїв їх Ілия до потока Кисона та й повбивав там.
41
І сказав Ілия Ахабові: Йди, їж і пий, бо чути дощовий шелест.
42
І пійшов Ахаб їсти й пити, Ілия ж вийшов на верх Кармеля, припав до землї й похилив лице своє аж між колїна свої.
43
І сказав слузї свойму: Йди, подивись проти моря.
Той пійшов, подививсь та й каже: Нема нїчого.
Каже ж йди знов.
І ходив той сїм разів.
44
За семим же разом каже: Встає саме з моря хмарка, завбільшки на чоловічу долоню.
І сказав: Їйди ж, скажи Ахабові: Запрягай та їдь, щоб не захопив тебе дощ.
45
Тимчасом потемнїло небо від хмари й вітру та й линув страшенний ливень.
Ахаб же сїв та й поїхав у Езреель.
46
На Ілию ж сталася рука Господня й він, оперезавши свої чересла, біг поперед Ахабом до Езрееля.