1
Як же Ахаб оповів Езабелї все, що вчинив Ілия, та як він повбивав усї пророки мечем,
2
Післала Езабель посли до Ілиї сказати: Нехай те й те заподїють менї боги, коли я завтра о сїй добі не зроблю з твоєю душею те, саме, що сталось із душею кожного з них.
3
Дізнавшись про се, рушив він і пійшов звідти, щоб рятувати життє своє, й прийшов у Берсабію, що в Юдеї, і лишив там слугу свого,
4
Сам же пійшов у пустиню, за день ходи звідти, прийшов та й сїв під яловецьким корчем, і просив смертї собі й промовив: Буде з мене!
тепереньки прийми, Господи мою душу, бо я не лучший над батьки мої.
5
Та й лїг і заснув під яловецьким вересом.
Аж ось торкнув його ангел й рече йому: Вставай, їж!
6
Позирне Ілия, аж у головах у його печений корж і кінва з водою.
І попоїв і напивсь він, та й лїг ізнов спати.
7
Ангел же Господень прийшов удруге, торкнув його й рече: Вставай та попоїж, бо дорога тобі далека.
8
І встав він, попоїв і напивсь, а покріпившись їдою сією, мандрував сорок день і сорок ночей аж до Божої гори Гореба.
9
Там же ввійшов у печеру та й обночувався в нїй.
Аж ось прийшло до його слово Господнє, й сказано йому: Чого ти тут, Ілиє?
10
Він відказав: Запалав я щиростю про Господа, Бога Саваот, сини бо Ізрайлеві понехали заповіт твій, жертівники твої поруйнували й пророки твої повбивали мечем;
зіставсь я один, та вони настають і на мою душу.
11
І сказано йому: Виходь ізвідсї та й стань на горі перед Господом.
І ось, Господь проходити ме: велика сильна буря роздираюча гори й розбиваюча скелї, перед Господом;
та не в бурі Господь;
після бурі трус землї, та не в землетрусї Господь;
12
По трусї земляному огонь, та не в огнї Господь;
після огня тихе віяннє, (аж там Господь).
13
Почувши се Ілия, затулив лице собі плащем, і вийшов і став у ввіходу в печеру.
Тодї заговорив до його голос: Чого ти тут, Ілиє?
14
Відказав він: Запалав я був щиростю про Господа, Бога Саваот, сини бо Ізрайлеві понехали заповіт твій, поруйнували жертівники твої й постинали мечем пророки твої, тільки я зостався, та вони настають і на мою душу.
15
Господь же рече до його: Йди, вернися твоєю дорогою через пустиню у Дамаск, а як прийдеш туди, помаж Азаїла в царя над Сириєю.
16
Егуя ж Намессієнка помаж в царя над Ізраїлем, а Елисея Сафатенка, з Абел-Мехоли, помаж в пророка намість себе;
17
І станеться: Хто втече від меча Азаїлового, того вбє Егуй, а хто втече від меча Егуєвого, того вбє Елисей.
18
Впрочім я зоставив між Ізрайлитянами сїм тисяч;
усїх тих колїна не пригинались перед Баалом, і уста їх не цїлували його.
19
Пійшовши ж ізвідти, найшов Елисея Сафатенка, що саме орав плугом;
дванайцять пар (волів) було перед ним, а сам він був при дванайцятій;
а коли Ілия приступив до його, кинув на його свій плащ.
20
Сей же, покинувши воли, пійшов слїдом за Ілиєю й сказав: Дай менї перш поцїлувати панотця мого й панїматку мою, тодї пійду за тобою.
Він відказав йому: Йди й вертай назад, бо що належало до мене, те я вчинив тобі.
21
І вернувши до його, узяв пару волів та й заколов їх, а плугом волів зварив мясо їх та й роздав людям, щоб їли.
Тодї рушив і пійшов за Ілією й служив йому.