1
Після сих бувальщин сталося таке: У Езреелїя Набота був виноградник ув Езреелї коло палати Ахабової, царя Самарийського.
2
От і каже Ахаб Наботові: Поступись менї твоїм виноградником, щоб обернути менї його на овощний сад.
Я ж тобі дам лучший виноградник, або, коли схочеш, заплачу за його тобі грошима.
3
Набот же відказав: Оборони мене, Господи, від того, щоб я відступив тобі наслїддє батьків моїх!
4
І вернувсь Ахаб у свою палату сумний й гнївний через відповідь, що дав йому Езреелїй Набот словами: Не можу поступитись тобі наслїддєм батьків моїх.
І лїг він на постїль свою, одвернув лице й не схотїв нїчого їсти.
5
І ввійшла його супруга Езабель до його та й каже йому: Чого ти такий сумний, що й хлїба не їси?
6
Відказав їй: Оце я розмовляв із Езреелїєм Наботом та й кажу йому: Поступись менї твоїм виноградником за гроші, або, коли схочеш, дам тобі за його другий, а він каже: Не можу поступитись тобі моїм виноградником.
7
І відказала йому супруга його Езабель: Що б то за царство було в Ізраїлї, як би ти так поводився?
Встань, їж і не журися;
я добуду тобі виноградник Езрееля Набота.
8
І понаписувала вона ймям Ахабовим письма, позапечатувала їх його ж печатю, та й послала ті листи до громадських мужів, і старшини в його городї, що жили з Наботом.
9
У листах же писала таке: Оголосїть піст та й посадїть Набота на первому місцї в народнїй радї,
10
А навпроти його посадїте двох нужденників, щоб вони сьвідкували проти його й казали: Ти хулив Бога й царя.
А потім виведїть його та й побийте каміннєм на смерть.
11
І мужі города його, значні й старшини, що жили в його городї, вчинили, як наказала їм Езабель, як стояло написане в листах, що переслала їм.
12
З'ясували вони піст, та й посадили Набота між найпереднїйшими народу.
13
І прийшли два нужденники;
посїдали навпроти його, й сьвідкували проти його ті недобрі люде й говорили: Набот проклинав Бога й царя.
І вивели його поза город та й побили каміннєм на смерть.
14
А тодї сповістили Езабелю: Набота побито каміннєм, і він умер.
15
Скоро ж почула Езабель, що Набота побито каміннєм і він умер, сказала вона Ахабові: Вставай, бери в посїданнє виноградник Езреелїя Набота, що не хотїв віддати його тобі за срібло, бо Набот уже не жиє, він умер.
16
Коли почув Ахаб, що Набот убитий, то й встав він та й поїхав у виноградник Набота Езреелїя, щоб його посїсти.
17
Та прийшло слово Господнє до Ілиї Тесбія, таке:
18
Збірайся, йди на встрічу Ахабові, цареві Ізраїлському, що в Самариї - він саме тепер у винограднику Набота, що пійшов узяти його в державу, -
19
І промов до його: Так говорить Господь: Се ти вбив, та ще й входиш у наслїддє?
а далїй промов: Тако глаголе Господь: На тому врочищі, де пси лизали кров Наботову, лизати муть вони й твою кров.
20
І сказав Ахаб Ілиї: Таки знайшов ти мене, вороже?
Він же відказав: Знайшов;
ти бо неначе запродав себе, щоб чинити таке, що Господеві не до вподоби;
21
За те я накличу на тебе лихо і вимету за тобою, й викореню ув Ахаба й те, що мочить до стїни, те що під замком і що покинуте в Ізраїлї;
22
І вчиню я з твоїм домом так, як учинив із домом Еробоамовим Набатенковим, і з домом Баасиним Ахієнковим, за тяжку досаду, що роздосадував єси мене й довів Ізраїля до гріхів.
23
І про Езабелю вирік Господь: пси пожруть Езабелю за муром Езреелевим:
24
Хто в Ахаба в городї вмре, того пожруть пси;
хто ж на полі вмре, того птаство піднебесне пожирати ме.
25
Нїкого ще такого не бувало, як Ахаб, щоб оддававсь так, чинити противнє перед Господом, а до того підводила його жінка його Езабель.
26
Він виробляв над усяку міру гидке, ходючи слїдом за ідолами, зовсїм так, як чинили Аморії, що їх Господь вигубив зперед очей синів Ізрайлевих.
27
Почувши ж Ахаб сї слова, роздер на собі одежу, надїв волосяне веретище на тїло й постив, і спав у веретищі й ходив, звісивши голову.
28
І прийшло слово Господнє до Ілиї Тесбія, таке:
29
Чи постеріг єси, як упокоривсь Ахаб передо мною?
Що він впокорився передо мною, не дам лихій годинї прийти за його віку;
в днї сина його нашлю горе на дом його.