1
Проминуло три роки й не було війни між Сириєю й Ізраїлем.
2
У третьому ж роцї прибув Йосафат, царь Юдин, до царя Ізраїлського.
3
промовив був царь Ізраїлський до своїх слуг: Чи ви знаєте, що Рамот Галаадський до нас належить?
Ми же мовчимо, замість щоб одняти його у царя Сирийського.)
4
І сказав він Йосафатові: Пійдеш зо мною на війну проти Рамоту Галаадського?
І відказав Йосафат цареві Ізраїлському: Я хочу те, що й ти;
мій люд як твій люд, мої конї як твої конї.
5
І сказав Йосафат цареві Ізраїлському: Поспитай перше, що казати ме про те Господь.
6
І зібрав царь Ізраїлський пророки, до чотирох сот чоловіка, і спитав їх: Чи йти менї проти Рамоту в Галаадї на війну, чи занехати се?
Вони відказали: Йди, Господь оддасть їх на поталу цареві.
7
Йосафат же каже: Чи нема тут ще й пророка Господнього, щоб нам через його поспитати Господа?
8
Царь же Ізраїлський відказав Йосафатові: Є ще один тут такий, щоб через його можна поспитати в Господа, та я не люблю його, бо нїчого доброго менї не пророкує, а тільки лихе - се Михей Емблаєнко.
Йосафат же каже: Не говори так, царю.
9
І покликав царь Ізраїлський одного скопця й повелїв: Ійди скоро по Михея Емблаєнка.
10
Тим часом царь Ізраїлський й Йосафат, царь Юдейський, одягнені в царські ризи, седїли на площі в воротях Самариї, кожен на престолї свойму, а всї пророки віщували перед ними:
11
(Один з них) Седекія Хенааненко зробив собі зелїзні роги та й каже: Так говорить Господь: Сими виколеш ти Сирийцїв, поки їх не вигубиш.
12
І всї пророки віщували так само й мовляли: Іди на Рамат у Галаадї, пощастить тобі, Господь подасть його на поталу цареві.
13
Посланець же, що пійшов кликати Михею, каже йому: Знай, що пророки в один голос віщують цареві добро, нехай же й твоє слово пристає до гурту, віщуй і ти добро.
14
Михея ж відказав: Так певно, як Господь живе, тільки те, що глаголати ме Господь менї, казати му.
15
Як прийшов же він до царя, питає в його царь: Михею!
чи нам ійти війною на Рамот Галаадський, чи се занехати?
І відказав йому той: Йди, буде вдача тобі, й Господь оддасть його в руки цареві.
16
Царь же промовив до його: Ще раз і ще раз заклинаю тебе, щоб ти менї в імя Господнє нїчого не говорив, тільки правду!
17
І сказав він: Я бачу всього Ізраїля розсипаного по горах, наче вівцї, що нема в їх пастуха.
І каже Господь: Нема в їх пана;
нехай байдужно вертається кожен додому.
18
І сказав царь Ізрайлїв Йосафатові: Чи не казав же я тобі, що він не віщує менї нїчого доброго, тільки лихе?
19
І каже (Михея): Вислухай же слово Господнє: Я бачив Господа седячого на престолї свойму й все військо небесне стоїть праворуч і лїворуч його;
20
І промовив Господь: Хто підманив би Ахаба, щоб двинув у поле та й полїг під Рамотом у Галаадї?
І сей говорив так, а той инакше.
21
Тодї виступив один дух, став перед Господом та й каже: Я підманю його.
Господь же спитав: Чим?
22
І відказав (дух): Я вийду та й зроблюсь духом ложним в устах його пророків.
Господь же сказав: Ти зробиш те й підманиш його;
йди й вчини так.
23
Оце ж Господь, як бачиш, вложив ув уста всїм твоїм пророкам ложнього духа;
тим часом як Господь недобре про тебе виповів.
24
І приступив Седекія Хенааненко, ударив Михея по щоцї та й каже: Як то - чи ж від мене відойшов дух Господень, щоб говорити в тобі?
25
Михей же промовив: Ти взнаєш про се того дня, як бігати меш із однієї комірки в другу, щоб сховатись.
26
Царь же Ізрайлїв повелїв: Возьміте Михея й одведїте його до Амона, городського начальника, та до Йоаса царевича,
27
І з'ясїть: Так говорить царь: Посадїть його в темницю та давайте йому хлїба скупо й води скупо, покіль я щасливо вернусь.
28
І промовив Михей: Коли вернешся щасливо, так не Господь говорив через мене.
І сказав: Слухай, увесь народе!
29
От і двинув царь Ізраїлський з Йосафатом, царем Юдейським, на Рамот у Галаадї.
30
І каже царь Ізраїлський Йосафатові: Я переодягнусь та й пійду до бою, ти ж будь у своїй царській одежі.
І переодягнувся царь Ізраїлський та й виступив до бою.
31
Царь же Сирийський повелїв трийцятьом і двом отаманам своїх боєвих колесниць: Не вдаряйте нї на простого, нї на знатнього, тільки на одного царя Ізраїлського.
32
Отамани колесниць, побачивши Йосафата, подумали: Се мабуть царь Ізраїлський, й навернувши, вдарили на його, й закричав Йосафат.
33
Скоро ж отамани колесниць постерегли, що се не царь Ізраїлський, одвернули від його.
34
Один же чоловік напяв лука та й пустив навманя стрілу й пострілив царя Ізраїлського між легкими й жолудком.
І повелїв він свойму візникові: Одвертай та вивозь мене з боєвого натовпу, бо мене поранено.
35
Та битва того дня щораз більш закипала, й царь стояв у колесницї проти Сирийцїв, і вечером умер;
кров із рани стїкала в колесницю.
36
І загукали під захід сонця в війську: Кожен, вертайсь у свій город і в свою землю!
37
І вмер царь, і привезли його в Самарию та й поховали царя в Самариї.
38
Як обмивали ж колесницю в ставу, лизали собаки кров його, а блудницї купались у їй, по слову, що глаголав Господь.
39
Прочі дїї Ахаба, й про се, що він чинив, і про будинок із слонової костї, що збудував, і про всї городи, що він утверджував, - про се сказано в лїтописній книзї царів Ізрайлевих.
40
І спочив Ахаб із батьками своїми, а син його Охозія став намість його царем.
41
Йосафат Асенко став царем у Юдеї у четвертому роцї Ахаба, царя Ізраїлського.
42
Трийцять і пять год було віку Йосафатового, як зробивсь царем, а двайцять і пять год царював у Ерусалимі.
Матїр його звали Азуба Салаїлівна.
43
І ходив він усе дорогою батька свого Аси, не звертав з неї та чинив те, що Господеві до вподоби.
44
Тільки висот не поруйновано, й все ще жертував і кадив люд на висотах.
45
І держав Йосафат мир із царем Ізрайлевим.
46
Инші дїла Йосафатові, його хоробрі дїї, й як він воював, се прописано в книзї лїтописній царів Юдиних.
47
Вигубив іще з землї останки блудників, що з часів отця його Аси зіставались.
48
Не було ж тодї царя в Едомі;
наказний (намісник) був за царя.
49
Йосафат побудував був і кораблї на морі, щоб ходити в Офир і привозити золото;
та вони не дійшли, бо порозбивались ув Езійон-Габері.
50
Казав тодї Охозія Ахабенко Йосафатові: Нехай мої люде з твоїми людьми пливуть на кораблях.
Йосафат же не схотїв.
51
І почив Йосафат з своїми отцями й поховано його коло отцїв його в Давидовому городї, предківському.
А син його Йорам зробився царем намість його.
52
Охозія Ахабенко зробився царем у сїмнайцятому роцї Йосафатовому, царя Юдиного, й царював два роки над Ізраїлем в Самариї.
53
І чинив він те, що було Господеві не до вподоби, й ходив дорогою батька свого й дорогою матері своєї й дорогою Еробоамовою Набатенковою, що доводив Ізраїля до гріхів.
54
І служив він Баалові, й вбоготворяв його, й запалював гнїв Господа, Бога Ізрайлевого, так само, як і батько його чинив.