- 1
- Був один чоловік із Раматаїм-Зофиму, з гір Ефраїмових, на ймя Елкана, син Ерохама, сина Ілійного, сина Тохового Зуфієнка, Ефраїмій:
- 2
- І було в його дві жінки: одну звали Анна, другу Феннана.
У Феннани були дїти, в Анни ж не було дїтей.
- 3
- І ходив сей чоловік що року з домівки своєї до Силому, молитись перед Господом Саваотом**, і приносити жертви.
Там були Ілїй, і два сини його Офнїй і Пинеес сьвященниками Господнїми.
- 4
- Що разу ж, як жертвував Елкана, давав жінцї своїй Феннанї і всїм її синам і дочкам по частинї жертівній;
- 5
- Аннї же давав окрему частину, бо любив її більше, хоч Господь зачинив її матїрне лоно.
- 6
- Перекірниця ж її допікала їй гіркими речами, щоб їй досадити, що Господь зачинив лоно її.
- 7
- Так бувало воно що року, скільки нї ходили вони до Господнього дому, завдає було їй жалю, а та плаче й не їсть.
- 8
- Поспитав же чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і не їси і чого така сумна?
Хиба ж я тобі не дорожчий за десять синів?
- 9
- Як же вони раз у Силомі попоїли та напились, піднялась Анна та й пійшла перед Господа;
Ілїй же, сьвященник, седїв саме на ослонї коло дверей Господнього храму.
- 10
- І молилась вона в своїй журбі Господеві і плакала гірко.
- 11
- Та й обреклась таким обітом: Господи Саваот!
коли змилосердишся над горем раби твоєї та й згадаєш мене і не забудеш раби твоєї та даси рабі твоїй музького пагоньця, дак я передам його Господеві: по ввесь вік його бритва не доторкнеться голови його.
- 12
- Тим часом як вона так довго перед Господом молилась, Ілїй придивлявсь її устам;
- 13
- Анна ж промовляла тихцем, тільки губами ворушила, голосу ж її не чутно було, то ж Ілїй думав, що вона пяна.
- 14
- От і рече до неї: Чи довго ще останеш пяною?
Йди, витверезись.
- 15
- І відказала Анна: Нї, панотченьку: я безщасна людина: вина й впоюючого напитку не пила я, тільки горе серця мого вилила перед Господом.
- 16
- Не вважай рабу твою за ледащу, бо я тільки з великої туги і печалї досї промовляла.
- 17
- І відказав Ілїй: Іди з упокоєм;
Бог Ізрайлів спевнить, про що ти його благала.
- 18
- І рече вона: Ой коли б же раба твоя та здобулась на твою ласку!
От і пійшла собі молодиця, та й їла і не була вже більш сумна.
- 19
- Назавтра вранцї рано поклонились вони перед Господом та й вернулись додому в Раму.
Як же пригорнувсь тодї Елкана до жінки своєї, спогадав про неї Господь,
- 20
- І як надійшла пора, Анна завагонїла та й вродила сина, і назвала його Самуїл: бо (казала): у Бога я випросила його.
- 21
- Як ійшов же Елкана з усією родиною своєю знов, щоб принести Господеві рокову жертву і все, що він обіцяв,
- 22
- Не пійшла з ними Анна, кажучи свойму чоловікові: коли хлопця відлучу, тодї відведу його, щоб він явивсь перед Господом та й зіставсь там довіку.
- 23
- І каже їй Елкана, чоловік її: Чини, як тобі лучче;
седи дома, покіль відлучиш його.
Дай тільки Господи, щоб слово твоє справдилось.
От і зісталась молодиця дома та й годувала сина докіль не відлучила.
- 24
- Як же відлучила, взяла вона його в дорогу, та ще й три бики та ефу муки й бурдюк вина, і прийшла до храму Господнього в Силом.
Хлопець же був ще маленький.
- 25
- І заколено бика, і привела мати хлопчика перед Ілїя.
- 26
- І рече: Панотче, так правда, як живе душа твоя, я та жінка, що тут перед тобою стояла, благаючи Господа;
- 27
- Про се хлопятко благала я, і Господь ізглянувсь на моє благаннє, що заносила до його.
- 28
- Оце ж і я оддаю його Господеві на ввесь вік його, щоб служив Господеві.
От і зоставила його там Господеві.
|