1
Филистії зібрали своє військо до бою, та й зійшлись в Сохотї, що в Юдеї, та й отаборились під Ефес-Даммимом між Сохотом і Азеком.
2
Саул же й Ізраїльське військо скупились й отаборились в долинї Теребінта та й готовились до війни з Филистіями.
3
Филистії стали по сїм боцї на горі, а Ізрайлитяне по тім боцї на горі, так що між ними була долина.
4
І виступив із табору Филистійського одноборець, на ймя Голіят, із Гета, ростом шістьох локот з пяддю,
5
У мідяному шоломі на голові, в панцері ваги пять тисяч мідяних секлів;
6
На ногах носив мідяні колїнники і мідяного щита за плечима.
7
Ратовище ж у його було загрубшки як ткацький вал, а сама списа важила шістьсот секлів залїза, й поперед його ходив його зброєноша.
8
І виступав він та й гукав лавам Ізраїльським: Про що вийшли ви воюватись?
Хиба ж я не Филистій, а ви не крепаки Саулові?
Вибирайте одного з вас, щоб виступив проти мене!
9
Коли зможе боротись зо мною та подужає мене, то ми будемо вашими рабами;
коли ж я переважу його та подужаю, так ви будете нашими рабами і мусите нам служити.
10
І говорив Филистій: отсе я поругав полки Ізраїльські;
дайте ж менї чоловіка, а ми поборемось удвох!
11
Почувши Саул і ввесь Ізраїль сї Филистієві речі, вжахнулись і полякались вельми.
12
Давид же та був син одного Ефратїя із Бетлеєма Юдиного, на ймя Ессея, що було в його вісїм синів.
За Саулового віку був се старий чоловік і геть то старший між мужами.
13
Троє ж старших синів Ессеєвих пійшли з Саулом на війну.
Сі троє синів його звались: найстарший Еліяв, другий за ним Аминадаб, а третий Самма.
14
Давид же був найменьший;
три старші пійшли з Саулом.
15
Давид же вернув був од Саула додому, щоб у Бетлеємі доглядати батькової отари.
16
Та Филистій виходив рано й вечір і показував себе сорок днїв уже.
17
От і звелїв раз Ессей синові свойму Давидові: Возьми лишень братам твоїм ефу піджареного зерна та десять боханцїв хлїба та віднеси хутенько братам у табір;
18
А сї десять молочних сирів однеси гетьманові, та довідайся, яково там братам твоїм, та чого б їм треба.
19
Саул же й вони й усе Ізраїлське військо стояли в Теребинтовій долинї, і ладились до бою з Филистіями.
20
І здав Давид назавтра вранцї рано отару пастухові, забрав усе та й пійшов у дорогу, як наказав йому Ессей.
Як прийшов же до обозу, саме тодї вирушило військо боєвими лавами, й знявсь військовий крик.
21
Як Ізрайлитяне, так і Филистії стояли готові до бою, лава навпроти лави.
22
І слобонившись Давид від своїх клунків, передав те все обозному сторожові та й побіг у боєві лави, а ввійшовши туди, спитав у братів, як їм живеться.
23
Саме ж тодї як він розмовляв із ними, виступив із Филистійських рядів одноборець, на імя Голіят, Филистій з Гета, і провадив звичайні свої речі, так що й Давид їх чув.
24
Як же побачили Ізраїльські вояки сього чоловіка, утїкали з перед нього і лякались вельми.
25
І говорили Ізрайлитяне: бачите сього чоловіка, що он виходить?
Виступає він, щоб зневажати Ізраїля;
коли б хто вбив його, то царь одарував би його багацтвом, і оддав би дочку за його, а родину батька його звільнив би від усякої данини.
26
І допитував Давид у тих мужів, що стояли коло його: Що буде тому, хто вбє сього Филистія, що так зневажає військо живого Бога?
27
А люде відказали йому так само: Те й те буде тому, хто його вбє.
28
Як почув же найстарший брат Давидів Еліяб, що він говорить з тими мужами, то й розсердився Еліяб на Давида та й каже: Про що прийшов ти сюди, і на кого покинув тих трохи овечат у степу?
Я знаю твою гординю і дурне твоє серце.
Прийшов ти сюди дивитись на війну.
29
І відказав Давид: Що ж таке вчинив я?
То було тілько слово.
30
І повернувсь од його до другого, і питав тим же робом, і відказували йому люде, як і за першим разом.
31
Як же пійшла поголоска про те, як допитувався Давид, переказано про се Саулові, і звелїв Саул покликати його.
32
І промовив Давид до Саула: Нехай нїхто не впадає духом ізза оттого;
раб твій виступить та й бити меться з тим Филистієм.
33
І відказав Саул Давидові: Не тобі виходити проти сього Филистія, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояка з молодощів.
34
І сказав Давид Саулові: Раб твій доглядав батькової отари і як инодї прийде було лев, чи то ведмідь та вхопить овеча зміж отари,
35
Так я бувало біжу та й бю його, покіль вирву йому з пащі овеча.
Якже він кидавсь на мене, то я вхоплю його за горло та й убю на смерть.
36
Леви й ведмедї вбивав раб твій, так мусить і сьому необрізаному Филистієві так само бути, як з ними, бо він зневажає воїнів живого Бога.
37
І закінчив Давид: Господь, що рятував мене із левиних і ведмежих лаб, вирятує мене й з рук сього Филистія.
І каже Саул Давидові: Йди, і нехай Господь буде з тобою!
38
І вдїг Саул Давида в свою боєву одїж, і вложив йому на голову мідяного шолома, і надїв на нього панцера.
39
І підперезавсь Давид мечем його по боєвій одежі його і силкувавсь ходити, бо він не привик був до такого.
Відтак сказав Давид Саулові: Я не вмію в сьому ходити, я бо не навик.
І зняв Давид все те з себе.
40
І взяв він палицю свою в руку і знайшов собі пять гладеньких каменїв в потоцї та й вложив їх собі в пастушу торбину, і взяв свою пращу в руку та й виступив проти Филистія.
41
Филистій же наступав усе близше та близше на Давида, і той чоловік, що носив йому щита, йшов поперед його.
42
Як споглянув же Филистій та побачив Давида, то й погордував ним, бо сей був ще хлопець, і краснощокий і принадного виду.
43
І каже Филистій Давидові: Хиба я пес, що ти йдеш на мене з цїпком?
І закляв Филистій Давидові своїми богами.
44
І каже Филистій Давидові: Ходи сюди і віддам я тїло твоє птаству під небом та звіррю польовому.
45
А Давид відказує Филистієві: Ти йдеш на мене з мечем, списом і щитом, я ж ійду на тебе в імя Господа Саваота, в імя Бога військ Ізраїлських, що ти зневажав.
46
У сей день оддасть тебе Господь менї в руки, і я вбю тебе й відсїчу тобі голову, і передам ще сьогоднї трупа твого й трупи Филистійського війська птаству під небесами і звірям земним, і зрозуміє вся земля, що є Бог ув Ізраїлї;
47
І взнає ввесь сей збір, що не мечем та списом спасає Господь, бо се війна Господня, і він оддасть вас нам у руки.
48
Як же Филистій наладивсь і підступав та наближавсяДавиду, побіг Давид швидко зустріч Филистієві під боєві лави,
49
І вхопив Давид з торби рукою каменя, і розмахнувши пращею, викинув його та й уцїлив Филистія в чоло;
і вбивсь камінь йому в лоба, так що він упав лицем на землю.
50
Так подужав Давид Филистія каменем із пращі і вбив Филистія, хоч і не було меча в руцї в Давида.
51
Тодї підбіг Давид, наступив ногою на Филистія, вхопив меча його, вийняв із піхви, та й відсїк ним голову його.
Побачивши ж тодї Филистії, що велетень їх мертвий, кинулись навтеки.
52
І піднялись мужі Ізраїльські й Юдині і зняли боєвий поклик та й пігнали за Филистіями аж до входу в долину й до воріт Аккарону.
І падали побивані Филистії по дорозї Шааримській, до Гета й до Аккарону.
53
І вернулись Ізрайлитяне з погонї за Филистіями та й розграбили їх табір.
54
Давид же взяв голову Филистієву та й однїс у Ерусалим, а його зброю зложив у себе в наметї.
55
Як побачив Саул Давида, що йде проти Филистія, так поспитав у свого військового гетьмана Абенира: Чий би се був син оттой молодець?
І відказав Абенир: Так певно, як ти живеш, царю, не знаю.
56
І сказав йому царь: То довідайся, чий син сей молодик.
57
Як же вертався Давид, убивши Филистія, взяв його Абенир та й привів перед Саула, а він держав іще Филистієву голову в руцї.
58
І поспитав його Саул: Чий ти син, молодче?
І відказав Давид: Син раба твого Ессея з Бетлеєму.