1
І казав Саул синові свойму Йонатанові і всїм прибічникам своїм, що треба Давида вбити.
Саулів же син Йонатан вельми прихилен був до Давида;
2
Тим переказав Йонатан Давидові: Отець мій Саул наваживсь тебе зігнати з сьвіту;
оце ж остерегайся завтра;
сховайсь і седи потай усїх!
3
Сам же я вийду і стану в полі коло батька, як ти ховати мешся, і розмовляти му про тебе з батьком, і коли довідаюсь про що, сповіщу тебе.
4
І промовляв Йонатан перед батьком своїм добре про Давида та й каже йому: Не гріши, царю, проти слуги твого Давида, бо він проти тебе нї в чому не переступив і з усїх його вчинків був тобі великий хосен;
5
Він одважував душу свою, щоб убити Филистія, і Господь подав усьому Ізраїлеві побіду велику.
Ти се бачив сам і веселився.
Про що ж тобі брати на себе гріх, проливаючи безвинну кров і вбиваючи Давида без причини?
6
І послухав Саул Йонатана, і поклявся: Так певно, як Господь живе, він не вмре.
7
Покликав тодї Йонатан Давида та й передав йому всю 'цю розмову, і привів Давида до Саула, і був Давид у його при боцї, як і перше.
8
Як запалала ж війна знов, двинув Давид у поле і воював з Филистіями і вчинив між ними велике побоїще, так що вони втекали від його.
9
Та напав на Саула злий дух від Бога, і він седїв раз дома і держав у руцї свого списа, тим часом як Давидова рука дзвонила в струни.
10
І хотїв Саул прибити Давида списом своїм до стїни, та Давид відскочив перед Саулом, а спис встромивсь у стїну;
і втїк Давид і спасся тієї ночі.
11
І послав Саул слуг в Давидову домівку стерегти його, щоб завтра вбити його.
Та Мелхола, жінка його, сказала Давидові: Коли ти не спасеш життя твого в сю ніч, то вранцї будеш убитий.
12
І спустила Мелхола Давида через вікно;
так він і втїк та й вратувався.
13
Мелхола ж узяла подобину чоловічу, положила в постїль, а в головах положила козину кожу та й прикрила одежою.
14
Як же прислав Саул слуг взяти Давида, заявила: Він нездужає.
15
І послав Саул слуг, щоб оглянули Давида, та й наказав: Принесїте його сюди з постелею, щоб убити його.
16
І як прийшли посланцї, аж се на постелї лежить статуя, а в головах у неї козина кожа з шерстею.
17
І каже Саул Мелхолї: Чому ти так мене ошукала, що дала ворогові мойму втекти?
І відказала Мелхола Саулові: Він грозив менї: пусти мене, ато вбю тебе.
18
Утїкши так Давид і врятувавшись, пійшов до Самуїла в Раму та й оповів йому все, що чинив із ним Саул.
І пійшов він із Самуїлом, і перебували вони в Наватї.
19
Як же Саулові переказано: Давид у Наватї, в Рамі,
20
Послав Саул посланцї взяти Давида.
Як побачили ж вони громаду віщуючих пророків і Самуїла навперед їх, зійшов дух Божий на посланцїв Саулових, так що й вони стали віщувати.
21
І сповіщено про се Саула, і послав других слуг, та бо й ті почали віщувати.
І як послав утретє слуг, віщували вони так само.
22
І пійшов сам він у Раму, а дойшовши до колодязя великого, що в Сефі, питає: Де Самуїл і Давид?
І відказали йому: В Наватї, в Рамі.
23
І пійшов він туди в Нават, у Рамі, і се найшов і на його дух Божий, так що він, ідучи, все віщував, аж покіль прибув в Нават, у Рамі.
24
Тодї зняв і він із себе одїж, і так само віщував перед Самуїлом, і лежав неодїтий увесь той день і всю ніч.
Тим і пійшла приповідка: Хиба й Саул у пророках?