1
І прийшов Давид у Номву до сьвященника Ахимелеха.
Ахимелех же здивувався, стрічаючи Давида, та й питає;
Що се прийшов єси самотою і нема при тобі нїкого?
2
І відказав Давид Ахимелехові, сьвященникові: царь дав менї наказ кажучи: нехай нїхто не знає нїчого про ту річ, що з нею посилаю тебе і що звірився тобі в їй.
Тим я оставив люде на певному місцї.
3
Тепер же, коли в тебе є пять боханцїв хлїба, дай менї їх, чи й ще що небудь, коли маєш.
4
І відказав сьвященник Давидові: хлїба звичайного нема в мене під рукою, а є тільки сьвященний хлїб, коли тільки люде чисті від жінок.
5
І відказав Давид сьвященникові та й каже: Від жінок ми вчера і три днї тому, від коли вийшли, здержались, і посуди* слуг твоїх чисті, а хоч дорога нечиста, то хлїб останеться чистим в посудинах.
6
І дав сьвященник йому сьвященного хлїба, не було бо иншого хлїба, як показний хлїб, що його тодї знято зперед лиця Господнього, щоб на його місце положити сьвіжі хлїби.
7
Був же там того дня перед Господом один із слуг Саулових, на імя Доик, Ідумій, старший над пастухами Сауловими.
8
І поспитав Давид ув Ахимелеха: Чи нема в тебе якого списа або меча під рукою?
Бо я не взяв із собою нї меча нї иншої зброї, бо наказ царській був спішний.
9
І каже йому сьвященник: Ось є меч Филистія Голіята, що ти вбив у Теребинтовій долинї, обгорнутий одежею, позад ефода.
Коли хочеш, возьми, бо тут иншого нема.
І відказав Давид: Такого другого й не знайти, дай менї його.
10
І рушив Давид і втїк того ж дня від Саула до царя Анхуза в Гет.
11
Прибічники ж Анхузові мовляли до його: Чи оце не Давид, царь землї, що йому присьпівували в хороводах: Побив Саул тисячі, а Давид десятки тисяч!
12
Слова сї прийняв Давид у серце, та й збоявся вельми царя Гетського Анхуза.
13
І відмінив лице своє перед ними, й удавав бісноватого в очах їх, кидавсь під їх руками наче не при собі, грюкотїв у двері і пускав слину з роту по бородї.
14
І каже тодї Анхуз прибічникам своїм: Ви ж бачите, що се чоловік божевільний;
на що ж ви привели його до мене?
15
Хиба в мене мало скажених, що привели сього, біснуватись передо мною?
чи йому ж то ввійти в мої палати?