1
І вийшов Давид ізвідти та й утїк у Адолламську печеру в горах.
Довідавшись про се брати його і уся родина його, поприходили до його.
2
І скупились коло його всякі злиденники й задовжені, й всякі невдоволені люде, і зробився їх отаманом, і пристало до його чоловіка з чотириста.
3
І пійшов Давид ізвідти в Массифу в Моабі і прохав царя Моабійського: Чи не можна б моєму панотцеві і паніматцї моїй перебути в вас, покіль я знати му, що Господь удїє зо мною?
4
І помістив їх між прибічники царя Моабійського і жили вони при йому, докіль Давид пробував у тому сховку.
5
Пророк же Гад сказав Давидові: Не сиди дальш у сїй рощілинї, а збирайся та йди в землю Юдину.
І пійшов Давид та й прийшов у лїс Херет.
6
І довідався Саул, що Давид із людьми явився.
А седїв Саул саме тодї у Гиві під дубом на згіррі, з списом у руцї, а всї його надвірні слуги стояли кругом його.
7
І каже Саул своїм слугам кругом себе: Слухайте, Беняминїї!
чи то ж Ессеєнко дасть вам усїм і ниви й виноградники та й понаставляє вас тисячниками й сотниками,
8
Що ви всї змовились проти мене і нїхто мене не сповістив, як мій син побратавсь із сином Ессея, і що нїхто не пожалував мене й не з'ясував менї, що мій син та підмовив проти мене раба мого, як се тепер показалось?
9
Озветься тодї Ідумій Доик, що стояв коло двораків Саулових: Бачив я, як Ессеєнко приходив до Ахимелеха Ахитувенка в Номві;
10
Той питав Господа про його, і харчі дав йому і меч Голіята Филистія.
11
І повелїв царь покликати до себе Ахимелеха, сина Ахитувового, сьвященника, й усю його родину, і сьвященників, що були в Номві.
І всї вони зявились перед царем.
12
І промовив Саул: Слухай лишень, Ахитувенку!
І відказав той: Слухаю, мій повелителю!
13
І питає Саул: Чого ви, ти да Ессеєнко, проти мене змовились, що ти дав йому хлїба й меча і питав Бога про його, так щоб він виступив проти мене ворогом, як я тепер дознавсь?
14
І відказав Ахимелех цареві: Хто ж між усїма твоїми слугами так вірен, як Давид?
Він же й царський зять, і повнить прикази твої, а в дому твойму в повазї.
15
Хиба ж я вперше тепер питав Бога про його?
Нї;
нехай царь не винуватить раба свого й усю родину мою, бо раб твій не відав у сїй справі нїчого, нї малого нї великого.
16
Царь же каже: Мусиш умерти, Ахимелеше, сам ти й увесь дім отця твого.
17
І повелїв царь слугам, що стояли побіч його: Йдїте, повбивайте сьвященників Господнїх, бо й їх рука з Давидом, і не сповістили мене, хоч і знали, що він утїк.
Слуги ж царські затялись ізняти руки на сьвященників Господнїх.
18
І повелїв царь Доикові: Йди, повбивай сьвященників!
І пійшов Ідумій Доик, та й повбивав сьвященників, і завдав смерть вісїмдесятьом і пятьом, що носили лняне оплїччє.
19
І Номву, сьвященниче місто, вигубив мечем, і чоловіків і жінок, і хлопят і немовлят, і коров й вівцї й осли, все повбивав.
20
Тільки один син Ахимелехів Ахитувенків, на ймя Абіятар, утїк і пристав до Давидових людей.
21
І сповістив Абіятар Давида: Саул побив сьвященники Господнї!
22
І сказав Давид Абіятарові: Я знав се ще тодї, коли Ідумій Доик там був, що він се виявить Саулові.
Я винуватий за всї душі дому отця твого.
23
Бувай безпечен у мене: Хто чигати ме на мою душу, той чигати ме на твою душу;
ти будеш у мене під охороною.