1
І сповіщено Давида: Филистії облягли Кеїль та й жакують гумна.
2
І спитав Давид Господа: Чи йти менї бити тих Филистіїв?
І відказав Господь Давидові: Йди та побий Филистіїв й визволь Кеїль.
3
Давидові ж люде спротивились йому: чи ми ж тут в Юдеї не тремтимо з ляку?
ато б ще нам ійти на військо Филистіїв!
4
І поспитав Давид Господа вдруге;
і Господь подав йому звістку і сказав: Збирайсь і йди в Кеїль, бо подам Филистіїв тобі на поталу.
5
І пійшов Давид із людьми своїми в Кеїль, ударив на Филистіїв, позаймав усю скотину в їх, та й завдав їм тяжке побоїще, і вибавив Давид осадників Кеїльських.
6
Як же втїк Абіятар Ахимеленко до Давида в Кеїль, то принїс із собою й ефода.
7
І переказано Саулові, що Давид у Кеїлї, і каже Саул: Бог видав його менї в руки, бо, ввійшовши в город з ворітьми й засовами, він себе замкнув.
8
І повелїв Саул готовитись усьому людові в поход, щоб двинути проти Кеїля та й облягти Давида й його людей.
9
Довідавшися ж Давид, що Саул кує на його лихо, сказав сьвященникові Абіятарові: принеси ефода сюди.
10
І молився Давид: Господи, Боже Ізраїлїв!
раб твій довідався, що Саул завзявся двинути проти Кеїля, щоб через мене зруйнувати місто.
11
Чи городяне Кеїля не віддадуть мене в руки його?
чи прийде сюди Саул, як прочув раб твій?
Господи, Боже Ізраїлїв, сповісти про се раба твого.
І відказав Господь: прийде.
12
І каже Давид: Чи видадуть городяне Кеїльські Саулові мене й моїх людей?
І відказав Господь: Видадуть.
13
Тодї зібрався Давид із людьми своїми, до шістьох сот чоловіка, і покинули Кеїль, та й тулились там і сям навкруги.
Як же Саулові сказано, що Давид утїк із Кеїля, понехав він свій поход.
14
Давид же державсь у пустинї на неприступних місцях, а опісля по горах у пустинї Зиф, а Саул, знай, шукав його, та Бог не подав його на поталу йому.
15
І видїв Давид, що Саул вийшов чигати на його душу;
був же тодї Давид у пустинї Зиф у лїсї.
16
Син же Саулів Йонатан вибравсь та й прийшов до Давида в лїс і укріпив його надїєю на Бога,
17
І говорив йому: Не лякайся, бо рука панотця мого Саула не попаде тебе;
нї!
ти будеш царем над Ізраїлем, а я буду другим по тобі;
се знає й панотець мій Саул.
18
І постановили вони знов умову перед Господом, і оставсь Давид у лїсї, а Йонатан пійшов додому.
19
Зифяне ж прийшли до Саула в Гиву та й кажуть: Давид ховається в нас по неприступних місцях, в лїсї, на верху гори Гахила, що направо від Есимону;
20
Оце ж, коли схочеш, царю, надійти туди, то приходь;
се вже наше буде дїло, видати його цареві.
21
І відказав їм Саул: Нехай благословить вас Господь, що ви пожалували мене.
22
Ну, так ідїте ж та впевнїтесь боржій про його сховище, де є нога його, бо менї кажуть, що він дуже хитрий;
23
І вивідайте про його таємні кутки, де він ховається, і принесїте менї надїйню звістку, тодї й я пійду з вами, й коли він у сїй землї, так я шукати му його по всїх тисячах Юдиних.
24
І вибрались вони перед Саулом й пійшли в Зиф.
Давид же був як раз тодї з людьми своїми в Маон-пустинї, у степу, на право від Есимону.
25
Як вийшов Саул з людьми своїми шукати його, переказано про се Давидові, і він перейшов до тієї скелї, що в пустинї Маон.
І довідавсь Саул про се, та й погнавсь у Маон-пустиню за Давидом.
26
І йшов Саул по цїм боцї, а Давид із людьми своїми по тім боцї гори.
І коли Давид намагався вивинутись Саулові, Саул же з людьми своїми силкувавсь обійти Давида й його людей, щоб їх захопити в руки,
27
Саме тодї несподївано прибув післанець до Саула з такою вістю: Спішись і приходь, бо Филистії напали на землю!
28
Покинув тодї Саул наздоганяти Давида, та й двинув проти Филистіїв.
Тим і названо се місце: Скеля роздїлення.