- 1
- Зифії ж прийшли до Саула в Гиву та й кажуть: Чи знаєш ти, що Давид ховається в нас на горі Гахилї, перед пустинею?
- 2
- І зладивсь Саул із трьома тисячами чоловіка вибраних з Ізраїля у Зуф-пустиню, шукати Давида в пустинї Зуф.
- 3
- І отаборився Саул на горі Гахилї, що лежить перед пустинею при дорозї.
Давид же находивсь у пустинї, і видїв, що Саул прийшов за ним в пустиню,
- 4
- І вислав Давид вивідачів, та й довідався, що Саул справдї прибув.
- 5
- І встав Давид та й прийшов тайком на те місце, де Саул отаборивсь, і бачив Давид те місце, де спав Саул і Авенир, син Нирів, гетьман його;
спав же Саул в шатрі, а люде розложились кругом його.
- 6
- І обернувсь Давид і сказав Ахимелехові Гетієві та Абессї-Зеруленкові, братові Йоабовому: Хто пробереться зо мною до Саула в табір?
І каже Абесса: Я проберусь із тобою.
- 7
- Як же пробрались у ночі Давид з Абессою до людей (Саулових), аж лежить Саул у снї, а спис його стремить у землї в головах у його;
Абенир же й люде лежать навкруги його.
- 8
- І каже Абесса Давидові: Сьогоднї видав Господь тобі в руки ворога твого;
позволь, я за одним разом пристромлю його 'д землї списом;
не треба вдруге.
- 9
- Давид же відказав Абессї: Не вбивай його, бо хто наложив коли руку на помазанника Господнього, та й не був скараний?
- 10
- І додав ще Давид: Так певно, як живе Господь: нехай вбє Господь його, чи сама прийде смерть його і він умре, або двине він у поход і поляже;
- 11
- Мене ж нехай боронить Господь від того, щоб наложив я руку на помазанника Господнього;
ти ж возьми списа, що в головах у його й конву з водою, та й ходїмо собі.
- 12
- От і взяв Давид списа й посудину з водою, що були в головах у Саула, та й пійшли вони собі, й нїхто не бачив, нї знав, нї прокинувсь;
всї спали, бо всїх обняв насланий від Господа твердий сон.
- 13
- Тодї перейшов Давид на другий бік та й став на вершинї гори оддалїк, так що між ними була велика просторонь.
- 14
- І покликнув Давид на люде й на Абенира Ниренка: Не відкликнешся, Абенире?
І відказав Абенир: Хто ти такий, що покликуєш і безпокоїш царя?
- 15
- І озветься Давид: Ти ж такий чоловік, що нема тобі й рівнї в Ізраїлї;
чом же ти не стережеш твого пана, царя?
бо се хтось з людей пробрався був, щоб убити пана твого, царя.
- 16
- Недобра се річ, що ти вдїяв: Так певно, як живе Господь, заслужили ви на смерть, що ви свого пана, помазанника Господнього, не стережете.
Подивись лишень, де царський спис і коновка з водою, що стояли в головах у його!
- 17
- Саул же впізнав Давидів голос і каже: Чи се ж не твій голос, мій сину Давиде?
І рече Давид: Мій голос, пане мій, царю.
- 18
- Та й рече далїй: Чого ж се ти женешся за твоїм рабом?
що я таке вчинив, і яке зло в руцї моїй?
- 19
- Ой коли б же ти, пане мій, царю, хоч тепер прихилив ухо до слів раба твого: Коли Господь настроїв тебе проти мене, так нехай воно буде йому од тебе пахучою жертвою;
коли ж люде, то нехай вони будуть прокляті перед лицем Господнїм, бо вони мене оце вигнали, щоб не було менї частини в наслїддї Господньому, і сказали: Ійди, служи чужим богам.
- 20
- Нехай же кров моя не пролиється на землю перед лицем Господнїм, оце бо царь Ізрайлїв та вийшов шукати одну блоху, як уганяють за куропаткою по горах!
- 21
- І відказав Саул: Провинив я;
вернись назад, сину Давиде;
нїколи вже не засмучу тебе, тим що моя душа тобі сьогоднї була дорога: по дурному чинив я й проступився тяжко.
- 22
- І відказав Давид: Ось царський спис;
нехай хто з слуг прийде сюди й візьме.
- 23
- Господь кожному заплатить по справедливостї й вірі його, бо Господь оддав був менї в руки тебе, я ж не схотїв наложити руки на помазанника Господнього.
- 24
- Як дорога була менї сьогоднї душа твоя, нехай така дорога буде моя душа Господеві, і нехай він рятує мене з усякої нужди.
- 25
- І відказав Саул Давидові: Благословен єси, мій сину Давиде: ти й дїло вдїєш, і могучо переможеш.
І пійшов Давид своєю дорогою, а Саул вернувсь додому.
|