1
Того ж часу зібрали Филистії війська, щоб ійти в поход проти Ізраїля.
І звіривсь Анхуз Давидові та й каже: Мусиш знати, що ти з твоїми людьми вирушиш у поход ізо мною.
2
І відказав Давид Анхузові: Добре, тепер знати меш, чого з'уміє доказати раб твій.
І каже Анхуз Давидові: За те я зроблю тебе охоронником голови моєї по всї часи.
3
Самуїл же умер був і ввесь Ізраїль плакавсь по йому і поховали його в Рамі, в городї його.
Також повиганяв був Саул із землї чарівників та віщунів.
4
І зібрались Филистії до купи і пійшли та й отаборились в Сонамі.
Скликав же і Саул усього Ізраїля та й став табором на Гелбуї.
5
Та як побачив Саул Филистійський табір, то злякався і тяжко здрогнулось серце його.
6
І питав Саул у Господа, та Господь не відказав нїчого нї через сон, нї через сьвященників, нї через пророків.
7
І дав Саул прибічникам своїм наказ: Ізнайдїте менї жінку-чарівницю;
пійду до неї та спитаю.
І відказали йому прибічники його: В Аендорі є така женщина, що віщує (за підмогою визваного з того сьвіту духа).
8
І здіймив Саул одїж свою, і повдягав другу та й пійшов із двома провідниками в дорогу.
Прийшли вони в ночі до жінки, і він просить: Поворожи менї і виклич, кого я назву тобі.
9
Жінка ж відказує йому: Ти знаєш, що вчинив Саул, як повикоренював із землї чарівників і ворожбитів;
на що ж ти ставляєш сїть менї, щоб згубити мене з сьвіту?
10
І поклявсь їй Саул Господом: Як живе Господь, не буде на тобі вини в 'цїй справі.
11
Питає тодї жінка: Кого маю вивести тобі?
Відказує він: Самуїла покажи менї.
12
Як побачила жінка Самуїла, то й скрикнула голосно, й каже тодї жінка Саулові: Чому мене обманив?
Ти ж Саул!
13
І відказав їй царь: Не бійся!
Що ти бачиш?
І каже жінка: Бачу, неначе бог виходить з землї.
14
Питає в її: Який він з виду?
Вона каже: Виходить старий чоловік, закутаний в довгу одежу.
Зрозумів тодї Саул, що се Самуїл, та й припав ниць ід землї і поклонився.
15
І промовив Самуїл до Саула: На що трівожиш мене?
На що викликав мене?
І відказав Саул: Я в великій тїснотї, оце бо Филистії воюють проти мене, а Бог відступив од мене і не відказує вже менї нї через пророки, нї через сон;
от я й звелїв тебе викликати, щоб навчив мене, що менї чинити.
16
І відказав Самуїл: Чого ж мене питаєш, як Господь відступив від тебе і зробивсь тобі ворогом?
17
Оце ж Господь і вчинить, що обявив через мене: Відніме царство з рук твоїх, та й оддасть його ближньому твому Давидові.
18
Ти не слухав повелїнь Господнїх і не роспростер його палкого пересердя на Амалика, за те вдїє тобі тепер Господь от що:
19
Ізраїля видасть Господь укупі з тобою Филистіям у руки: завтра ти й сини твої будете зо мною, та табір Ізраїльський видасть Господь Филистіям у руки.
20
І впав Саул як довгий на землю, бо злякавсь слів Самуїлових, а до того й обезсилїв, бо не їв нїчого ввесь день той й усю ніч.
21
Кинеться ж та жінка до Саула, і бачучи, як він перелякавсь, каже йому: Оце твоя служебка послухала тебе й одважила життє своє за тебе та й уволила волю твою,
22
То ж послухай і ти голосу раби твоєї;
дам тобі трохи попоїсти;
як попоїси, то набереш і сили щоб пійти в дорогу.
23
Та він затявсь і сказав: Не буду їсти нїчого.
І почали вговорювати його слуги вкупі з жінкою, і він послухав їх і встав із землї і сїв на постелї.
24
А було у жінки годоване телятко вдома;
от вона хутенько заколола його, взяла муки, замісила та й спекла коржів,
25
І подала Саулові і слугам його, і вони, попоївши, пустились іще тієї ж ночі в дорогу.