1
Молодик же Самуїл доглядав служби перед Господом під назиром Ілїя.
Слово Господнє бувало того часу рідко, мало хто мав і видїння Господнї.
2
Оце ж того часу, як уклавсь Ілїй спати на звиклому свойму місцї, і почали йому заплющуватись очі, так що вже не бачив нїчого;
3
Також і сьвітильника Божого ще не згашено, лежав і Самуїл у храмі Господньому там, де стояв ковчег Божий:
4
Аж ось озвавсь Господь: Самуїле!
Самуїле!
Сей відказав: Ось я!
5
Та й побіг до Ілїя й каже: Ось я!
Ти мене кликав.
А той каже: Не кликав я.
Лягай знов спати.
Він пійшов і лїг спати.
6
Господь же озвавсь ізнов: Самуїле!
Самуїле!
Схопився Самуїл, пійшов до Ілїя й каже: Ось я!
Ти мене кликав.
Той же відказує: Не кликав, синку.
Лягай знов спати.
7
Самуїл же та не взнав ще (голосу) Господа, і не було ще йому обяву.
8
І промовив знов Господь до Самуїла в трете.
Він схопився і прийшов до Ілїя та й каже: Ось я!
Ти ж бо кликав мене.
Тодї постеріг Ілїй, що се був Господь, що кликав хлопця.
9
І каже Ілїй Самуїлові: Ійди, лягай спати, а коли б він тебе кликнув, ти відкажи: Глаголи, Господи, раб твій слухає.
І Самуїл пійшов та й лїг на свойму місцї.
10
І прийшов Господь, став і промовив, як і за першими разами: Самуїле!
Самуїле!
Самуїл сказав: Глаголи, твій раб чує.
11
І рече Господь Самуїлові: Я вдїю в Ізраїлї таке дїло, що хто почує, в того обіуш звинїти ме.
12
Того дня справджу на Ілїї все, що я глаголав про його родину;
я почну та й докінчу:
13
Я ж обявив йому, що я покараю родину його на віки за ту провину, що він знав, яку сини його чинять погань, та й не зупиняв їх;
14
Оце поклявсь я домові Ілїєвому, що переступів родини Ілїєвої не спокутувати нї заколюваними жертвами, нї приносами хлїбними по віки.
15
І лежав Самуїл до ранку, вранцї ж піднявся та й відчинив двері в храмі Господньому;
але страхався Самуїл обявити Ілїєві се видїннє.
16
Ілїй же кликнув Самуїла й каже: Синку Самуїле!
Той відказує: Ось я!
17
І питає: Що воно таке, про що говорив до тебе Господь?
Не втаюй від мене.
Бог зробить те й те тобі, коли що потаїш із того, що він глаголав до тебе.
18
От і поставив перед ним Самуїл усю річ і не вмовчав нї же.
Відказав тодї: Він - Господь;
що йому до вподоби, те й учинить.
19
Самуїл же виріс, і Господь був із ним, і не дав нї одному слову упасти на землю.
20
І взнав увесь Ізраїль від Дану та й до Берсабиї, що Самуїла явлено пророком в Ізраїлї.
21
І являвся дальш Господь у Силомі, як обявився Самуїлові словом своїм Господнїм.