1
Як же прийшов Давид з людьми своїми на третий день у Секелаг, напали були Амаликії од полудня на Секелаг, злупили Секелаг і спалили його огнем,
2
І позаймали з його в полонь жінок і все мале й велике, нїкого не вбивши, та й погнали своєю дорогою.
3
Як прийшов Давид із людьми своїми в город, аж його випалено, жінок же їх, синів і дочок позаймано в полонь.
4
І заплакав у голос Давид і люде, що мав при собі, і плакали вони, покіль не стало й снаги плакати.
5
І обох жінок Давидових зайнято в полонь: Ахиноаму з Езрееля й Абигею, жінку Кармелїя Набала.
6
Давид же попав у велику журбу, як почали люде радити, щоб його побити каміннєм, бо кожен між людьми жалував з душі за своїми синами й дочками.
Однакже Давид укріпивсь у Господї, Бозї свойму.
7
І казав Давид сьвященникові Абіатарові, синові Ахимелеха: Ось принеси менї сюди ефода!
І принїс Абіатар Давидові ефода.
8
І поспитав Давид Господа: Чи наздогоняти менї сю орду?
Чи наздожену?
І сказано йому: Наздоганяй;
наздоженеш і відобєш.
9
І пустивсь Давид із шістьма сотнями чоловіка, що мав при собі, в дорогу, і добігли вони до потока Босор, і декотрі помучені остались там.
10
І погнав далїй Давид із чотирма сотнями чоловіка, тим часом як двістї, що були потомлені, зістались, бо не мали сили перейти потік Босорський.
11
І знайшли вони в полі Египтїя та й привели до Давида.
І дано йому попоїсти хлїба та напитись води,
12
І дано йому шмат вязанки смоківної та дві вязки родзинків з'їсти, і він їв та й прийшов до себе, бо три днї нїчого не їв і нїчого не пив.
13
І спитав у його Давид: Чий ти і звідки ти?
І каже: Я хлопець Египтїйський, раб одного Амаликія.
Пан мій покинув мене, бо три днї тому я був занедужав.
14
Ми набігали набігом у полуденню Керету і в займище Юдине і в полуденню Калебу та й спалили Секелаг.
15
І питає в його Давид: Чи проведеш нас до того там війська?
Відказує сей: Поклянись менї Богом, що не вбєш мене та й панові мойму не видаси, то я приведу тебе в 'цю горду.
16
Як повів же їх, аж Амаликії роскинулись по тій сторонї далеко, їдять, пють і сьвяткують сьвято над великою здобиччю, що набрали в Филистійській землї і в землї Юдейській.
17
Давид же бив їх від сумерків аж до вечора другого дня, так що нїхто з їх не уйшов опріч чотирьох сот молодцїв, що кинулись на верблюди та й повтїкали.
18
І визволив Давид усе, що пожакували Амаликії, і жінок своїх обох відняв Давид,
19
Так що не втеряно в них нїчого від найменьшого та й до найбільшого, нї здобичі, нї синів нї дочок, анї чого иншого, що награбили вони;
усе вернув Давид назад;
20
І відняв Давид всї череди й отари та й гнали вони їх поперед себе, покликуючи: Се Давидова здобич!
21
І вернувся Давид до тих двох сотень чоловіка, що надто були втомлені і не змогли йти далїй, так що їх покинуто коло потока Босор, і повиходили вони проти Давида й людей, що були з ним.
І наближивсь Давид ід тим людям і привитав їх чемно.
22
Та всякі злюки й нїкчемники між людьми, що ходили з Давидом, почали таке провадити: За те що вони з нами не ходили, ми не дамо їм нїчого з тієї здобичі, що відобрали, опріч їх жінок та дїтей;
нехай будуть їх та йдуть собі.
23
Давид же відказав: Не чинїте таке після того, що нам дав Господь і оборонив нас, а горду, що напала на нас, оддав нам у руки.
24
Та й хто слухати ме вас у 'цїй справі?
Нї, яка частина тим, що ходили на війну, така мусить бути й тим, хто зостався при таборі: однаково всїх обдїлиться.
25
На тому стало воно з того дня й на дальше.
Він се зробив установою й звичаєм ув Ізраїлї по сей день.
26
Вернувшися ж у Секелаг, послав Давид частину здобичі прихильним до його мужам громадським ув Юдї, говорючи: Оце вам гостинець із здобичі від ворогів Господнїх,
27
Так само й тим, що в Бетелї, в Рамотї полуденньому, і в Яттирі,
28
Тим що в Ароїрі, і в Шифмотї, і в Естемоа,
29
Тим що в Рахалї, і в городах Ерахмеельських, і в містах Кенїйських,
30
Тим що в Хормі й в Хорашанї, й в Атасї,
31
Тим що в Гебронї і по всїх инших місцях, що блукав по них Давид із своїми людьми.