- 1
- І пійшов поклик Самуїлів по всьому Ізрайлеві, і виступили Ізрайлитяне на війну проти Филистіїв та й отаборились при Авен-Езері, тим часом як Филистії отаборились під Афеком.
- 2
- І вдарили Филистії на Ізраїля, і поконали Филистії Ізрайлитян, і побито їх на боєвому майданї в чистому полі до сорока тисячей.
- 3
- Як вернувся ж люд у табір, говорили громадські мужі Ізрайлеві: За що побив нас сьогоднї Господь перед Филистіями?
Ось візьмімо з Силому до себе скриню закону Господнього, щоб ійшла посеред нас і спасла нас із рук ворогів наших.
- 4
- І послав народ у Силом, і взяли звідти ковчег закону Господа Саваота, що царює над херувимами, а обидва сини Ілїєві, Офнїй та Пинеес провожали скриню завіту Господнього.
- 5
- Як прибула ж скриня закону Господнього в табір, то ввесь Ізраїль підняв такий сильний крик, що аж земля застогнала.
- 6
- Почувши ж Филистії голосний гук, питали: Чого се такі грімкі оклики в таборі Єврейському?
І як дознались, що ковчег Господень прибув у табір,
- 7
- Так полякались Филистії, бо говорили: се той Бог прибув до них у табір;
і казали: Горе нам тепер, бо такого не бувало нї вчера нї три днї тому!
- 8
- Горе нам!
хто врятує нас із потали сього страшного Божества?
Се те саме божество, що побило Египтїїв всякими карами в пустинї!
- 9
- Кріпітесь і покажіть себе мужами, Филистії, щоб не зробились крепаками в Євреїв, як були вони крепаками вашими.
Ставайте мужно з ними до бою!
- 10
- І вдарили Филистії, Ізрайлитяне ж підлягли, та й побігли кожен у свій намет, а був побій вельми тяжкий, і полягло Ізраїля трийцять тисячей чоловіка піхоти.
- 11
- Та й скриню Господню взято і обох синів Ілїєвих убито.
- 12
- Утїкаючи же один Беняминїй з місця бою, прибіг того ще самого дня в Силом з розідраною одежою і з порохом на голові.
- 13
- Як він прибув, седїв Ілїй на свойму стілцї коло дверей і позирав на шлях, бо серце його боялось за ковчег Божий.
Як же прийшов чоловік той і сповістив місто, так заплакав увесь город.
- 14
- Почувши Ілїй крик, питає: Що се за крик?
Тодї підійшов той чоловік та й принїс Ілїєві звістку.
- 15
- Ілїєві ж було вісїмдесять і девять лїт віку, і очі в його потемнїли, так що він уже не добачав.
- 16
- Як же сказав той чоловік Ілїєві: Я той, що прибув з табору, і сьогоднї втїк з боєвого поля, він запитав: Що ж там сталося, синку?
- 17
- Посел дав йому таку відповідь: Кинувсь навтеки Ізраїль перед Филистіями, до того полягло вельми багацько люду;
твої обидва сини, Офнїй і Пинеес мертві та й скриню Божу взято!
- 18
- Як же сказав про ковчег Божий, упав той із стільця коло дверей горілиць, зломив шию й умер: був бо й старий і важкий собі чоловік.
Сорок год суддював над Ізраїлем.
- 19
- Невістка ж його, жінка Пинеесова, та була вагітна, і як почула звістку про втрату ковчега Господнього і що її свекор і її муж мертві, так упала та й породила;
бо вхопили її болї.
- 20
- Як же приходилось їй умерти, казали їй жінки, що стояли навкруги: Не сумуй, ти вродила сина.
Однакже вона не відказала нїчого і не вважала вже на те.
- 21
- Тільки назвала хлопця Іхабод (безславний), бо казала: Зникла слава Ізрайлева через те що втеряли Божу скриню, а вона свекра й мужа.
- 22
- І промовила вона: Зникла слава Ізрайлева, бо взято ковчега Божого!
|