1
Був один чоловік із роду Беняминового, на ймя Кис, син Авиїла Зероренка, Бехоратенка, Афієнка, сина Емині, чоловік великої сили.
2
І був у його син, на ймя Саул, статний і вродливий.
Не було між Ізрайлитянами вродливійшого над його.
Головою висший був він над кожного в народї.
3
І зайшли були кудись пустопаш ослицї Киса, батька Саулового.
І звелїв Кис свойму синові Саулові: Возьми одного кметя з собою та йди пошукати ослиць.
4
І перейшли вони гори Ефраїмові і перейшли займище Салиса, та й не знайшли;
і пройшли вони землею Салимовою, та не було й там;
тодї пройшли займищем Беняминовим, та не знайшли й там.
5
Як же дойшли до займища Зуф, каже Саул свойму слузї, що був із ним: Ходїмо додому, ато панотець мій, замість ослиць, журити меться про нас.
6
А той каже йому: Оттут у сьому городї живе Божий чоловік, чоловік славетний;
все, що він скаже, так і сповнюєсь.
Ходїм туди;
може він справить нас на дорогу, якою б нам ійти.
7
Відказав же Саул свойму слузї: Добре, та як прийдемо туди, що принесемо тому чоловікові?
бо хлїб увесь вийшов у торбах наших, а гостинця в нас немає, щоб тому Божому чоловікові принести.
Що в нас є?
8
І відказав слуга Саулові ще раз та й каже: У мене є четвертина срібного секеля;
оддаймо Божому чоловікові, а він вкаже нам дорогу нашу.
9
Колись казано так в Ізраїлї, як йшли питати в Бога: Ходїмо до ворожбита: Бо тих, що тепер звуться пророками, звано в давнину віщунами.
10
І каже Саул свойму слузї: Твоя правда;
ходїмо.
От і пійшли в місто, де був Божий чоловік.
11
Ійдучи в місто стежкою в гору, зустріли вони дївчат, що йшли по воду, і спитали їх: Чи тут є віщун?
12
Ті відказали їм та й говорять: А ось він поперед тебе;
тільки квапся, бо він саме прийшов у город, тому що люд справляє сьогоднї сьвято жертівне на вижинї.
13
Як прийдете в город, ще як раз застанете його, перш нїж пійде на висоту обідати;
бо люде не їсти муть покіль він не прийде, тим що він благословляє жертівну трапезу, і тільки тодї їдять зазвані.
Оце ж ідїте, бо саме тепер його застанете.
14
І пійшли вони в город.
Як же прийшли саме в середину міста, аж іде звідтіля зустріч їм Самуїл, щоб взійти на узгіррє.
15
Господь же днем перед приходом Саула зробив ось який обяв Самуїлові:
16
Завтра о сїй добі надішлю я тобі чоловіка з Беняминової землї, і ти помажеш його в князї над моїм народом Ізраїлем.
Визволить він мій народ із потали Филистійської: бо я зглянувсь на тїсноту люду мого, і дойшло до мене кликаннє його.
17
Як же побачив Самуїл Саула, дав йому звістку Господь: Се той чоловік, що глаголав я про його.
Він панувати ме над моїм людом.
18
І наближився Саул до Самуїла в воротах та й питає: Скажи менї, де живе віщун?
19
І відказав Самуїл Саулові: Се я віщун;
ійди поперед мене на узгіррє.
Сьогоднї ви трапезувати мете зо мною;
завтра ж уранцї відправлю тебе, і про все, що в тебе на серцї, скажу тобі.
20
А про ослицї, що вже третий день як десь дїлись, ти не журися, вони бо знайшлись.
І кому ж буде все дороге в Ізраїлї?
Чи не тобі та домові батька твого?
21
І відказав Саул: Я ж тільки Беняминїй, потомок з найменьшого поколїння Ізрайлевого, та ще ж і рід мій найменьший з усїх родів поколїння Беняминового;
про що ж так говориш до мене?
22
Самуїл же взяв Саула й слугу його і завів їх в сьвітлицю та й указав їм переднє місце між зазваними;
а було їх з трийцяток чоловіка.
23
І звелїв Самуїл кухарові: Подай сюди частину, що передав я тобі, тую, що я тобі казав про неї: Приховай її.
24
І принїс кухар лопатку та й положив перед Саулом.
І рече Самуїл: Се тобі дано зайве, бери перед себе й їж, бо нарочно се приховано для тебе, як я зазивав людей.
От і обідав Саул того дня з Самуїлом.
25
І спустились вони з гори в місто, і розмовляв Самуїл із Саулом в горішній сьвітлицї, і постелено Саулові там на крівлї, і лїг він спати.
26
Як зачервонїла ж зоря вранцї, покликнув Самуїл до Саула на горищі: Встань, я проведу тебе.
І встав Саул, і вийшли вони оба з дому, він та Самуїл.
27
Наближуючись до границї міської, сказав Самуїл Саулові: Звели слузї, щоб випередив нас, сам же зупинись, а я відкрию тобі Боже слово.