1
І мав Йосафат велике багацтво й славу;
і поріднився він із Ахабом.
2
І пійшов він у кілька років до Ахаба в Самарию;
й порізав Ахаб про його та про людей, що були при йому, багато овець та волів, і намовляв його йти на Рамот Галаадський.
3
І говорив Ахаб, царь Ізраїлський, Йосафатові, цареві Юдейському: Пійдеш зо мною на Рамот Галаадський?
І відказав той йому: Як ти, так і я, - як твій народ, так і мій народ;
ійду з тобою на війну!
4
І сказав Йосафат цареві Ізраїлському: Спитай сьогоднї, що скаже Господь.
5
І зібрав царь Ізраїлський пророків чотириста чоловіка й сказав їм: Чи йти нам війною на Рамот Галаадський, чи понехати се?
Вони сказали: Йди, а Бог віддасть його в цареву руку.
6
Та сказав Йосафат: Чи нема тут ще Господнього пророка?
Спитаємо й в його.
7
І відказав царь Ізраїлський Йосафатові: Є ще один чоловік, щоб через його можна запитати Господа, але я не люблю його, бо він не пророкує менї доброго, а завсїди пророкує лихе;
- се Михей Емблаєнко.
І сказав Йосафат: Не говори бо так, царю.
8
І покликав царь Ізраїлський одного скопця й повелїв: Побіжи швидко за Михеєм Емблаєнком.
9
Царь же Ізраїлський та Йосафат, царь Юдейський, седїли, кожний на свойму престолї, одягнені в царські ризи;
вони седїли на майданї коло воріт Самариї, а всї пророки віщували перед ними.
10
І зробив собі Седекія Хенааненко залїзні роги і сказав: Так говорить Господь: Сими виколеш ти Сирийцїв, доки не вигубиш їх.
11
І всї пророки пророкували те ж саме, кажучи: Йди на Рамот Галаадський;
пощаститься тобі, і віддасть його Господь в руку цареві.
12
Посланець же, що пійшов кликати Михею, казав йому: От пророки в один голос віщують добро цареві;
нехай би й твоє слово було таке ж, як кожного з їх;
виречи й ти на добре.
13
І сказав Михей: Як жив Господь, - що скаже менї мій Бог, те я виречу.
14
І прийшов він до царя, і сказав до його царь: Михею, чи йти нам войною на Рамот Галаадський, чи здержатись?
І відказав той: йдїть, буде вам вдача, й вони будуть віддані в ваші руки.
15
І сказав до його царь: Ще раз заклинаю тебе, щоб ти не говорив менї нїчого, окрім правди, іменем Господнїм!
16
Тодї сказав Михей: Я бачив усїх синів Ізрайлевих, розсипаних по горах, неначе вівцї, що нема в їх пастуха, - і рече Господь: Нема в їх пана;
нехай кожний вернеться в мирі до своєї господи.
17
І промовив царь Ізраїлський до Йосафата: Чи ж не казав я тобі, що він не пророкує менї нїчого доброго, а тільки недобре.
18
І промовив Михей: Так вислухайте слово Господнє: Я бачив Господа, седячого на престолї свойму, і все військо небесне стояло по праву й по лїву руку його,
19
І промовив Господь: Хто б підманив Ахаба, царя Ізраїлського, щоб він пійшов і наклав головою в Рамотї Галаадському?
І один казав так, другий говорив инак.
20
Тодї виступив один дух і став перед лицем Господа, й промовив: Я підманю його.
І спитав його Господь: Чим?
21
Той же сказав: Я пійду й буду духом неправди в устах усїх пророків його.
І рече він: Ти намовиш його й вдасться тобі;
ійди і вчини так.
22
І оце тепер попустив Господь духові неправди ввійти в уста сих пророків твоїх, але Господь вирік недобре про тебе.
23
І приступив Седекія Хенааненко і вдарив Михея по щоцї та й промовив: Якою ж то дорогою відійшов від мене дух Господнїй, щоб говорити в тобі?
24
І сказав Михей: Ось взнаєш про се, як будеш бігати з кімнати в кімнату, щоб сховатись.
25
І звелїв царь Ізраїлський: Візьміть Михея та одведіть його до Амона, міського голови, й до Йоаса, сина царевого;
26
І скажіть: Так каже царь: вкиньте оцього в тюрму, й харчуйте його хлїбом та водою скупо, доки я не вернусь у мирі.
27
І промовив Михея: Коли ти вернешся в мирі, то не Господь говорив через мене: І додав: Слухайте се, всї люде!
28
І пійшов царь Ізраїлський і Йосафат, царь Юдейський, на Рамот Галаадський.
29
І сказав царь Ізраїлський Йосафатові: Я переодягнусь та й пійду в битву, а ти одягнись в свою царську одежу.
І переодягся царь Ізраїлський, і виступили до бою.
30
Царь же Сирийський дав приказ своїм начальникам над колесницями, кажучи: Не вдаряйте нї на простого, нї на знатнього, а тільки на одного царя Ізраїлського.
31
І як отамани колесниць углядїли Йосафата, то подумали: Се царь Ізраїлський, й обступили його, щоб на його вдарити.
Але Йосафат крикнув, і Господь став йому до помочі, і відхилив їх Бог від його.
32
Скоро ж побачили начальники колесниць, що то не царь Ізраїлський, то одвернулись від його.
33
Тим часом один чоловік випадком натягнув свого лука і поранив царя Ізраїлського кріз щілини панциря.
І сказав він до візника: Поверни назад та вези мене від війська, бо я поранений.
34
Але битва того дня збільшувалась, і царь Ізраїлський стояв на колесницї насупротив Сирийцїв до вечора, та й вмер при заходї сонця.