1
Після сього зібрались Моабії та Аммонїї, а з ними дехто з землї Маоницької й пійшли війною на Йосафата.
2
І прийшли й звістили Йосафатові, говорячи: Йде на тебе велика сила зза моря, з Сириї і оце вони в Газазон-Тамарі, се б то в Енгеддї.
3
І злякавсь Йосафат, і обернув своє лице шукати Господа, й оповістив піст по всїй Юдеї.
4
І зібрались Юдеї просити помочі в Господа;
з усїх міст Юдиних поприходили вони благати Господа.
5
І став Йосафат перед громадою Юдеїв та Ерусалимцїв в домі Господньому, перед новим двором,
6
І промовив: Господи, Боже отцїв наших!
Чи не ти ж Бог на небі?
І ти пануєш над усїма царствами народів, і в твоїй руцї сила й можність, і нїхто не встоїть проти тебе!
7
Чи не ти ж, Боже наш, вигнав осадників сієї землї перед лицем твого народу Ізраїля, і віддав її насїнню Авраама, друга твого, навіки?
8
І вони оселились у нїй і збудували тобі в нїй сьвятиню на ймя твоє, кажучи:
9
Як прийде на нас нещастє: караючий меч, або пошесть, або голод, то ми станемо перед сим домом і перед лицем твоїм, бо твоє імення в сьому домі;
і покликнемо до тебе в нашому горю, а ти почуєш і поратуєш.
10
І тепер оце Аммонїї та Моабії й ті, що з гори Сеїра, що через їх землї ти не дозволив перейти Ізрайлитянам, як вони йшли з землї Египецької, через що вони їх обминули й не вигубили їх, -
11
Оце вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас із наслїдної держави твоєї, котру ти віддав нам.
12
Боже наш!
суди їх ти.
Бо в нас нема сили проти товпи сієї великої, прийшовшої на нас, і ми не відаємо, що робити, а тілько до тебе очі наші!
13
І стояли усї Юдеї перед лицем Господнїм, і малі дїти їх, і жінки їх, і сини їх.
14
Тодї найшов на Йозиїла, сина Захарії, сина Банеї, сина Еїєла, сина Маттанїї, левіта з синів Асафових, Дух Господень посеред збору,
15
І він промовив: Слухайте, всї Юдеї й осадники Ерусалимські, та й ти, царю Йосафате!
Так говорить Господь до вас: Не бійтесь і не лякайтесь сієї великої орди, бо не ваша се війна, а Божа.
16
Завтра виступите проти їх;
он вони виходять на верховину Зиз, і ви знайдете їх край долини, перед пустинею Еруїлом.
17
Не ви будете битись сим разом;
ви виступіть, стійте та дивіться на спасеннє Господнє для вас.
Юдо та Ерусалиме!
не бійтесь і не жахайтесь.
Завтра виступите їм на зустріч, і Господь буде при вас.
18
І припав Йосафат лицем до землї, й усї Юдеї та осадники Ерусалимські впали перед Господом, щоб поклонитись Господеві.
19
І встали левіти з синів Кагатових та з синів Кореєвих - славити Господа, Бога Ізрайлевого, вельми грімким голосом.
20
І повставали вони раннїм ранком і виступили до Текойської пустинї, і як виступили, став Йосафат і промовив: Слухайте мене, Юдеї та й ви осадники Ерусалиму!
Майте віру в Господа, Бога вашого, й будьте безпечні;
йміть віри пророках його, а пощаститься вам.
21
І порадився він з народом, і поставив сьпівцїв Господнїх, щоб вони в сьвятостї й побожностї, виступивши поперед узброєних, славили висьпівуючи: хвалїте Господа, бо віковічна милость його!
22
І в той час, як вони стали викликати і славити, розбудив Господь незгоду між Аммонїями, Моабіями та горянами з Сеїра, що прийшли на Юдею, й вони побили себе;
23
Бо піднялись Аммонїї та Моабії проти горян Сеїрських, побиваючи й вигублюючи їх, а коли скінчили з Сеїріями, стали вбивати один одного.
24
І коли Юдеї прийшли на вершину, що 'к пустинї, і глянули на ту орду, аж ось - по землї лежать самі трупи, нїхто не зістався.
25
І прийшов Йосафат і народ його забірати добичу, й знайшли в їх силу всякого добра, й одежу, й дорогі річі, й понабірали собі стільки, що не змогли нести.
І три дні забірали вони, здобуток, так богато його було!
26
А четвертого дня зібрались на Долинї хвали, бо там вони хвалили Господа.
Через те й звуть те місце Долиною хвали до сього часу.
27
І пійшли назад усї Юдеї та Ерусалимцї й Йосафат на чолї в їх, щоб вертати в Ерусалим з радощами, що Господь дав їм перевагу над ворогами їх.
28
І прибули в Ерусалим з псалтирями й цитрами та трубами до дому Господнього.
29
І був страх Божий по всїх царствах земель (пограничнїх), як почули, що сам Господь воював проти ворогів Ізрайлевих.
30
І стало спокійне царство Йосафатове, й дав йому Бог його спокій звідусїль.
31
Так царював Йосафат в Юдеї: трийцять пять років було йому, як став він царем, а двайцять пять років царював в Ерусалимі.
Його мати звалась Азува, дочка Салаїлова.
32
І ходив він дорогою батька свого Аси, і не відхилявся від неї, та чинив що було до вподоби Господеві.
33
Тільки висоти не були знесені, й народ ще не направив серця свого до Бога батьків своїх.
34
Прочі дїї Йосафатові, перші й останні, записані в записках Іуя Ананїєнка, що поміщені в книзї царів Ізраїлських.
35
Але потім побратався Йосафат, царь Юдейський, з Охозією, царем Ізраїлським, що був безбожний в дїлах своїх,
36
І єдинився з ним, щоб побудувати кораблї, й посилати їх у Тарсис;
і збудували вони кораблї в Езіон-Габері.
37
І вирік тодї Елїезер Додабенко з Мареші пророцтво на Йосафата, кажучи: За те, що ти пристав до спілки з Охозією, ударемнить Господь дїло твоє.
- І розбились кораблї, й не могли плисти у Тарсис.