1
Після таких дїл та вірностї, прийшов Сеннахирим, царь Ассирийський, і вступив у Юдею, і облїг утверджені міста, й задумав загарбати їх собі.
2
Як Езекія побачив, що прийшов Сеннахирим, маючи на думцї воювати проти Ерусалиму;
3
То постановив з князями своїми та з своїми військовими людьми позасипати водні джерела, що за містом;
і ті допомогли йому.
4
І зібралась сила народу, і засипали всї джерела й потік, що перепливав тую сторону, кажучи: Нехай не знайдуть царі Ассирийські, що поприходили, багато води, (щоб не мали сили).
5
І поновив він сквапно ввесь мур, що був завалився, та построїв наверху башту, а знадвору поставив другий мур, і укріпив Милло в містї Давидовому, й наготував безлїч зброї та щитів.
6
І настановив військових начальників над народом, і зібрав їх перед себе на майдан коло міської брами, і промовляв їм до серця, й сказав:
7
Кріпіться й будьте відважні, не бійтесь і не лякайтесь царя Ассирийського і всього множества, що з ним;
бо з нами більше нїж з ним:
8
З ним рамя тїлесне, а з нами Господь, Бог наш, щоб помагати нам і битись в битвах наших.
І скріпився народ від таких слів Езекії, царя Юдейського.
9
Після сього послав Сеннахирим, царь Ассирийський, своїх слуг у Ерусалим, - сам він стояв проти Лахиса, і вся сила його з ним, - до Езекії, царя Юдейського, й до всїх Юдеїв, що в Ерусалимі, сказати:
10
Так говорить Сеннахирим, царь Ассирийський: На що ви покладаєте надїю й седите в твердинї в Ерусалимі?
11
Чи не зводить вас Езекія, щоб заморити вас на смерть голодом та спрагою, говорячи: Господь, Бог наш, спасе нас від руки царя Ассирийського?
12
Чи ж не сей то Езекія опустошив висоти його й жертовники його, та й сказав Юдеї та Ерусалимові: Перед одним жертовником покланяйтесь і палїть на йому кадило?
13
Хиба ж ви не знаєте того, що зробив я й батьки мої з усїма народами країв?
Чи змогли ж боги народів тих земель спасти свій край від руки моєї?
14
Котрий з усїх богів в народів, вигублених батьками моїми, зміг урятувати свій народ від руки моєї?
Як же зможе ваш Бог спасти вас від руки моєї?
15
І тепер нехай не ошукує вас Езекія й не відхиляє вас на такий спосіб;
не йміть йому віри.
Коли нї один бог нї в одного народу й царства не мав сили спасти свій народ від моєї руки та від руки батьків моїх, то й ваш Бог не спасе вас від руки моєї.
16
І багато ще говорили слуги його проти Господа Бога та проти Езекії, слуги його.
17
І листи писав він, а в них зневажав Господа, Бога Ізрайлевого й говорив проти його такі слова: Як боги народів земних не спасли своїх народів від моєї руки, так і Бог Езекіїн не врятує свого народу від руки моєї.
18
І кричали вони голосним криком мовою Юдейською до народу Ерусалимського, що був на мурі, щоб настрахати його, й злякати його, та взяти місто.
19
І говорили про Бога Ерусалима, неначе про богів народів землї, - виробів рук людських.
20
І помолився царь Езекія й пророк Ісаїя Амосенко, і взивали до неба.
21
І послав Господь ангела, і вигубив він усїх хоробрих і головного начальника, і начальників в війську царя Ассирийського.
І вернувся він засоромлений в свій край;
і як прийшов в дім бога свого, то його сини, що вийшли з чересел його, вбили його там мечем.
22
Так спас Господь Езекію і осадників Ерусалимських від руки Сеннахирима, царя Ассирийського, і від руки всїх;
і хоронив їх звідусїль.
23
Тодї многі приносили дари Господеві в Ерусалим і дорогі речі Езекії, цареві Юдейському.
І став він після сього великим в очах усїх народів.
24
В той час заслаб Езекія смертельно.
І помолився Господеві, і він вислухав його і показав йому чудо.
25
Але не подякував Езекія за послані йому добродїйства;
бо згордїло серце його.
І був на його гнїв Божий й на Юдею, й на Ерусалим.
26
Але як впокорився Езекія, через те що згордїло було серце його, сам він і осадники Ерусалимські, то не впав на його гнїв Господнїй за часів Езекії.
27
І мав Езекія багацтво й славу дуже велику, й зробив собі скарбівню на срібло й золото, й дороге каміннє, та на пахощі, і щити, й на всякий дорогоцїнний посуд,
28
І комори на добутки з землї, на хлїб, вино й оливу, і стайнї про всякий скот, і загороди про череди;
29
І побудував собі міста.
А черед овець та товару було в його дуже много, бо Бог дав йому дуже великі маєтки.
30
Він же, Езекія, загатив верхню течію води Геона й провів її на низ до західнього боку міста Давидового;
й щастилось Езекії в кожному дїлї його.
31
Тільки при посланцях від князїв Вавилонських, що посилали до його спитати про чудо, бувше на землї*, покинув його Бог, щоб вивірити його і виявити все, що в його на серцї.
32
Прочі дїї Езекіїні і чесноти його списані в видїннї Ісаїї Амосенка, пророка, і в книзї царів Юдейських та Ізраїлських.
33
І спочив Езекія при батьках своїх, і поховали його над гробовищем синів Давидових;
і віддали йому пошану після його смертї всї Юдеї і осадники Ерусалимські.
І став царем Манассія, син його, замість його.