- 1
- Чи нам же починати знов самих себе поручати?
або треба нам, як иншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?).
- 2
- Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде.
- 3
- (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тїлесних скрижалях серця.
- 4
- Надїю ж таку маємо через Христа до Бога,
- 5
- бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе;
а сила наша від Бога,
- 6
- котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа;
буква бо вбиває, а дух животворить.
- 7
- Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його минущої,
- 8
- як же не більше служеннє духа буде в славі?
- 9
- Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою.
- 10
- Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави.
- 11
- Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває.
- 12
- Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю,
- 13
- а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого.
- 14
- Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає.
- 15
- Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить.
- 16
- Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало.
- 17
- Господь же Дух;
де ж Господень Дух, там воля.
- 18
- Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуємось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.
|