1
Тим же то, маючи се служеннє, яко же помилувані, не слабнемо,
2
а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совістї чоловічій перед Богом.
3
Коли ж і закрите благовістє наше, то у погибаючих єсть закрите,
4
в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога.
5
Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради.
6
Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім.
7
Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас.
8
У всьому горюємо, та не нарікаємо;
трівожимось, та не теряємо надїї;
9
гонять нас, та ми не покинуті;
повалені ми, та не погублені;
10
всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісусове в тїлї нашому являло ся.
11
Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому.
12
Тим же оце смерть в нас орудує, а життє в вас.
13
Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо,
14
знаючи, що хто підняв Господа Ісуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами.
15
Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась на славу Божу.
16
Тим то не слабнемо;
нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млїє, та нутряний обновляєть ся день у день.
17
Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави,
18
нам, що не дивимось на видоме, а на невидоме;
що бо видоме, дочасне, що ж невидоме, вічне.