1
У третьому роцї Осії Ілиєнка, царя Ізраїлського, настав царем Езекія Ахазенко, син царя Юдейського.
2
Двайцять і пять лїт віку було йому, як став царем, а двайцять і девять год царював у Ерусалимі.
Матїр його звалась Аби Захаріївна.
3
І чинив він праведне в очах Господнїх, притьма так, як чинив предок його Давид.
4
Він позносив висоти, порозбивав (камяні) боввани, повирубував дуброви й розбив мідяного змія, що зробив був Мойсей, - бо до того часу Ізрайлитяне кадили йому - й назвав його Нехуштан*.
5
Він уповав на Господа, Бога Ізрайлевого, й такого, як він, не було між усїма царями Юдиними, нї послї його нї перед ним.
6
І стояв він при Господї й не відступав від його, й держав заповідї його, що заповідав Господь Мойсейові.
7
І був Господь повсячасно з ним, а у всьому, що він починав, поступав він мудро.
І відпав він від царя Ассирийського й перестав служити йому.
8
Він побив Филистіїв аж до Гази й у всїх займищах їх від вартової башти до утвердженого городу.
9
У четвертому роцї царя Езекії, се б то в сьомому роцї Осії Ілиєнка, царя Ізраїлського, двинув Салманассар, царь Ассирийський, проти Самариї та й обложив її,
10
І здобув її по трьох роках, се б то в шестому роцї Езекії, а в девятому роцї Осії, царя Ізраїлського, впокорено Самарию.
11
І перевів царь Ассирийський Ізрайлитян в Ассирию та й оселив їх у Халасї й в Хаборі, при ріцї Гозан, і в городах Мидийських,
12
Бо вони не слухали заповідей Господа, Бога свого, й переступали завіт його;
усього, що заповідав Мойсей, раб Господень, вони й не слухали й не певнили.
13
У чотирнайцятому роцї царя Езекії двинув Сеннахирим, царь Ассирийський, проти всїх утверджених городів Юдиних та й поопановував їх.
14
І послав Езекія, царь Юдейський, до царя Ассирийського в Лахис, сказати: Я провинився.
Йди назад від мене, а що на мене наложиш, нести му.
І наложив царь Ассирийський на Езекію триста талантів срібла й трийцять талантів золота.
15
І оддав Езекія все срібло, яке знайшлось у храму Господньому й в скарбівнях царської палати.
16
Того ж часу зняв Езекія золото з дверей в храму Господньому й з стовпів у дверей, що Езекія, царь Юдейський, пообтягав був золотом, та й пооддавав його цареві Ассирийському.
17
Та царь Ассирийський послав Тартана та Рабсариса та Рабсака з Лахиса з великою військовою потугою до короля Езекії в Ерусалим.
І пійшли вони й прийшли під Ерусалим, і зайняли становище на водопроводї вижшого ставу, на дорозї до поля красильнього.
18
І кликали вони царя.
Вийшов же до них Еліяким Хелкієнко, начальник палати, й Себна, писарь, та Йоах Асафенко, лїтописець.
19
І промовив до них Рабсак: Скажіте Езекії: Так говорить великий царь, царь Ассирийський: Що се за надїя, на яку ти вповаєш?
20
Ти говорив тільки пусті слова: до війни треба розумної ради й сили;
а ти на кого вповаєш, що одорвавсь од мене?
21
Оце ж ти задумав опертись на Египет, - на тую надломлену тростину, що кожному, хто на неї обіпреться, забється в руку й проколе її.
Таківський той Фараон, царь Египецький про всїх, що покладають на його надію.
22
Коли ж менї відкажете: Ми на Господа, Бога нашого, вповаємо, то чи ж се не той самий, що його висоти та жертівники позносив Езекія, й повелїв Юдї й Ерусалимові: Перед сим тілько жертівником, в Ерусалимі, маєте покланятись.
23
Оце ж увійди в угоду з моїм паном, царем Ассирийським: я дам тобі дві тисячі коней, коли спроможешся достати їздецїв до них.
24
Як тобі оборонитись і від одного начальника найменьших слуг пана мого?
Чи вповаєш на Египет задля колесниць та комонника?
25
Та хиба ж я без волї Господньої прийшов на се місце, щоб його спустошити?
Сам Господь звелїв менї: Ійди проти сієї землї й спустош її.
26
І сказав Еліяким Хелкієнко та Себна та й Йоах Рабсакові: Розмовляй з рабами твоїми по сирийськи, бо ми розуміємо сю мову, а не говори до нас по юдейськи в слух людей, що на мурі.
27
Рабсак же відказав їм: Чи мій пан послав мене тільки до твого пана й до тебе, щоб сї слова сказати?
Нї, також і до тих людей, що седять на мурі, щоб укупі з вами свій кал їсти й свою моч пити?
28
І виступив Рабсак та й промовив голосно по юдейськи, й каже: Слухайте слово великого царя, царя Ассирийського!
29
Так говорить царь: Нехай вас Езекія не баламутить, бо йому не визволити вас із руки моєї;
30
Та й нехай не баламутить вас Езекія надїєю на Господа, мовляючи: Господь визволить нас і не подасть городу сього цареві Ассирийському на поталу.
31
Не слухайте Езекії!
бо так говорить царь Ассирийський: Зробіте примиррє зо мною й вийдїть до мене, й нехай всякий їсть виноград свій й смокви свої, й кожен нехай пє воду з колодязя свого,
32
Покіль я прийду та й займу вас у таку землю, що вашій землї рівна, у землю хлїбню й винну, у землю багату на овощ і виноград, у землю маслини й меду, й будете жити, а не помрете.
Оце ж не слухайте Езекії!
бо він вас зводить, говорючи: Господь вирятує нас.
33
Хиба боги народів вирятували, кожен свою землю, з руки царя Ассирийського?
34
Де боги Ематові й Арпадові?
де боги Сефарваїмові, Енині й Івині?
Чи ж вирятували вони Самарию з руки моєї?
35
Котрий з усїх богів сих земель вирятував свою землю з руки моєї?
36
І мовчав народ і не відказували йому нї слова, бо мали наказ від царя: Не відповідайте йому.
37
І прийшов Еліяким Хелкієнко, начальник палати, та Себна, писарь, та й Йоах Асафенко, лїтописець, з роздертою одїжжю до Езекії, та й оповіли йому слова Рабсакові.