1
Се вже, любі, друге пишу вам посланнє, в котрих, наповідаючи, збуджаю чисту думку вашу,
2
щоб згадали слова, проречені від сьвятих пророків, і заповідь від нас, яко апостолів Господа і Спаса,
3
се найперш знаючи, що прийдуть в останнї днї ругателї, ходящі по своєму хотїнню,
4
і скажуть: Де обітниця приходу Його?
від коли бо батьки умирають, усе так само пробуває від почину створіння.
5
Не знають бо ті, що так хочуть, що небеса були з давнього часу, і земля із води, і в водї постала словом Божим,
6
длячого й тогдашнїй сьвіт водою затоплений, погиб;
7
нинїшні ж небеса і земля тим самим словом заховані, і на огонь зберегають ся про день суду й погибелї безбожних людей.
8
Тільки ж одно се нехай не буде перед вами тайне, любі, що один день у Господа, як тисяча лїт, а тисяча лїт, як один день.
9
Не гаїть ся Господь з обітницею, як се декотрі за гайку вважають;
а довготерпить вам, не хотячи, щоб хто погиб, а щоб усї до покаяння прийшли.
10
Прийде ж день Господень, як злодїй в ночі;
тодї небеса з шумом перейдуть, первотини ж, розпечені розтоплять ся, і земля і дїла на нїй погорять.
11
Коли ж се все зруйнуєть ся, то якими слїд вам бути в сьвятому життю і побожностї,
12
дожидаючи й бажаючи скорого приходу Божого дня, котрого небеса, палаючи, рунуть, і первотини, горючи, розтоплять ся?
13
Нових же небес і землї нової по обітницї дожидаємось, в котрих правда домує.
14
Тим то, любі, сього дожидаючи, старайтесь нескверними і чистими явитись перед Ним в упокою,
15
а довготерпіннє Господа нашого за спасеннє вважайте;
яко ж і любий наш брат Павел по даній йому премудростї писав вам,
16
яко ж і в усїх листах, говорячи в них про сї речі;
в котрих дещо тяжко зрозуміти, що неуки і неутверджені перекручують, як і инші писання, на свою власну погибіль.
17
Ви ж, любі, знаючи вперед, бережіть ся, щоб і вас не зведено блудом безбожників, і не відпали від свого утвердження;
18
а ростїть в благодатї і знанню Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.
Йому слава і тепер і по день віка.
Амінь.