1
І сталось після сього, що Абессалом позаводив у себе колесницї й конї, а до того пятьдесять чоловіка, що бігли перед ним.
2
І почав Абессалом становитись рано вранцї на дорозї коло ворот, і як треба було кому судитись і доходити до царя, Абессалом озивавсь до його й питав: З якого ти городу?
І як той відкаже було: Раб твій з такого й такого поколїння Ізрайлевого,
3
То Абессалом було каже йому: Те що говориш, добре й праве, та при боцї в царя нема нїкого, щоб вислухав тебе.
4
А далїй бувало каже Абессалом: Ой коли б то мене поставлено суддею в царстві, то до мене приходив би всякий, хто має спорну справу яку або скаргу, й судив би його по правдї!
5
І коли хто наближувавсь, щоб йому вклонитись, так він простягне було руку, обійме й поцїлує його.
6
Сим робом обертавсь Абессалом до всякого з Ізраїля, що приходив до царя на який суд, і лестився так до серця всїм Ізрайлитянам.
7
Як уплило ж сорок років від первого помазання Давидового, сказав Абессалом цареві: Хотїв би я пійти й спевнити в Гебронї мій обіт, що я обрікся Господеві.
8
Бо раб твій, пробуваючи в Гессурі в Сириї, дав таку обітницю: Коли верне мене Господь у Ерусалим, так я принесу жертву Господеві.
9
І відказав йому царь: Ійди з упокоєм.
От і пустивсь він у дорогу в Геброн.
10
Абессалом же порозсилав тайкома посланцї між усї поколїння Ізрайлеві й звелїв казати: Як почуєте трубний гук, так мовляйте: Абессалом зробився царем у Гебронї!
11
А з Абессаломом пійшло двістї чоловіка з Ерусалиму, що їх закликано, й вони пійшли в простотї серця, нїчогісїнько не знаючи.
12
Послав також Абессалом і прикликав порадника Давидового, Ахитофела, з його города Гило.
А коли принесено жертву, зложили сильні змовини, й горнулось усе більш та більш люду до Абессаломового боку.
13
І прийшла до Давида вість: Серце Ізрайлитян прихилилось до Абессалома!
14
Рече тодї Давид усїм слугам свого двору, що були при йому в Ерусалимі: Ходїмо, втїкаймо, а то не буде нам рятунку перед Абессаломом.
Кваптесь уходити, щоб не напав на нас несподївано, щоб не було нам від його лихої години, а городу не вигубив мечем!
15
І відказали царські врядники цареві: Нехибно так, як царь наш і пан присудить, ми, слуги твої, радо вчинимо.
16
От і вирушив царь і ввесь його двір за ним пішки, а стерегти господи покинув царь десять наложениць.
17
І вирушив царь і всї люде пішки, й зупинились далеко од дому.
18
І всї слуги його йшли обобіч його, й всї Хелетеї й всї Фелетеї* до шістьсот чоловіка, й всї Гетії, що за ним прийшли були з Гету, ступали навперід царя.
19
І промовив царь до Еттея з Гету: Чого се й ти з нами йдеш?
Вертайсь та й пробувай при тому цареві.
Ти ж гість і прийшов сюди з свого міста.
20
Вчора ти прийшов, а сьогоднї мав би йти з нами?
Я йду, незнать куди;
ти же вернись і бери своїх людей назад;
Господь нехай покаже на тобі свою ласку й правду.
21
І відказав Еттей цареві: Так певно, як жив Господь, і так вірно, як жив пан мій й царь, де б нї був мій пан і царь, чи в смертї, чи в життї, там буде й слуга твій!
22
І рече Давид Еттеєві: Ну, так іди далїй.
І пійшов Еттей Гетїй вкупі з людьми своїми й з усією малечою своєю.
23
Уся ж земля плакала в голос.
Царь же й ввесь народ перейшли потік Кедрон, і пійшли всї дорогою, що веде на пустиню.
24
Ійшов також і Садок (сьвященник) і всї левіти з ним, що несли скриню Божу, й поставили вони Божу скриню;
Авіятар же стояв на вижинї, аж докіль увесь люд із городу попереходив.
25
Та цар повелїв Садокові: Неси назад Божу скриню в город.
Коли буде Господь благодатен до мене, так привиде мене назад і дасть менї вбачати й її й пробуток свій;
26
Коли ж він скаже: Не до вподоби ти менї, так ось я;
нехай чинить ізо мною, як до вподоби йому.
27
І рече тодї царь первосьвященникові Садокові: Йди собі назад у город, і син твій Ахимаас і Йонатан Абіятаренко, обидва сини ваші з вами;
28
Памятайте, я пробувати му понад бродами в степу, докіль прийде звістка од вас до мене.
29
От і завернули Садок та Абіятар Божу скриню в Ерусалим назад, і зостались там.
30
Давид же ійшов на Оливну Гору, плачучи й окривши голову.
Босоніж ійшов він, і ввесь люд, що був з ним, покривши собі голови, йшов плачучи.
31
Як донесли Давидові: Ахитофел також між зрадниками з Абессаломом, сказав Давид: Поглумись, Господи, над Ахитофелевою радою!
32
Як же взійшов Давид на верх гори, де хотїв помолитись Богу, зустрів його Давидів приятель Архієць Хусій в роздертій одежі й з землею на голові.
33
І рече йому Давид: Як пійдеш ізо мною, то будеш ваготою менї,
34
Але як вернешся у город і скажеш Абессаломові: Царю, я хочу бути слугою твоїм;
я перше був слугою панотцеві твойму, тепер же буду тобі слугою;
то обернеш у нївець раду Ахитофелеву.
35
Там же й сьвященник Садок й Абіятар будуть з тобою, й що перечуєш із царської палати, роскажи Садокові та Абіятарові, сьвященникам.
36
Там при них і оба сини їх: Ахимаас, син Садока, та Йонатан, син Абіятарів;
через них доводїть до мене все, що почуєте.
37
От і подавсь Давидів приятель Хусій у город, саме як Абессалом вступав у Ерусалим.