1
Ледві Давид перейшов через гору аж се йде зустріч Сиба, слуга Мемфівостеїв з парою ослів навючених, що несли на собі двістї боханцїв хлїба, сто вінків родзинків, сто вязанок фіґ і бурдюк вина.
2
І питає царь у Сиби: На що се в тебе?
І відказує Сиба: Осли про царську челядь на їзду, хлїб і овощ на харч прислузї, а вино на питтє потомленим у пустинї.
3
І питає царь: Де ж син твого пана?
І відказує Сиба цареві: Зіставсь у Ерусалимі, бо каже: Тепер дом Ізрайлїв оддасть менї отецьке царство!
4
І рече цар Сибі: Оце ж усе, що було Мемфівостеєве, нехай буде твоє.
І сказав Сиба, падаючи ниць: Ой коли б ти був ласкавий до мене, царю й пане мій!
5
Як дойшов же царь Давид до Бахурима, дивиться, йде звідти чоловік з родини Саулового дому, на ймя Семей Геренко;
він ішов проклинаючи.
6
Та й метав на Давида й на всїх слуг двору Давидового каміннєм, дарма що ввесь люд і всї лицарі йшли праворуч і лїворуч його.
7
І кричав Семей клянучи: Втїкай, втїкай, убийнику й безбожнику!
8
Господь перенїс на тебе усю кров Саулового дому, що ти намість його зробивсь царем, і передав Господь царство твойму синові Абессаломові, а тепер прийшла на тебе лиха година, бо ти чоловік крові.
9
І каже Абесса Саруєнко цареві: Як важиться сей здохлий пес проклинати пана мого царя?
Пійду й зітну йому голову!
10
Царь же рече: Яке вам дїло до мене, Саруєнки?
Нехай він проклинає, бо се Господь допустив йому, проклинати Давида.
Хто ж тут скаже: Як важишся ти на се?
11
І говорив Давид Абессі й усему дворові свойму: Коли мій син, що вийшов із мого тїла, важить на мою душу, так ще більше сей Беняминїй.
Не чіпай його, нехай проклинає, бо се повелїв йому Господь.
12
Може зглянеться Господь на моє пониженнє й відплатить менї добром за теперішний проклін.
13
От і йшов Давид із людьми своїми своєю дорогою.
Семей же йшов попід горою поровень з ним;
ійшов і проклинав та метав каміннєм і землею на них.
14
І добравсь утомлений царь із усїм людом, що був при йому, (до Бахурима) й оддихав там.
15
Абессалом же з усїма мужами Ізрайлевими прийшов у Ерусалим та й Ахитофел із ним.
16
Увійшовши ж до Абессалома Давидів приятель, Архієць Хусій, промовив: Витай царю!
Витай царю.
17
І питає Абессалом Хусія: Така ж твоя прихильність до твого приятеля?
Чому ти не пійшов з твоїм приятельом?
18
І відказує Хусій Абессаломові: Кого вибрав Господь і сей люд і ввесь Ізраїль, до того й я горнусь і при тому зостанусь.
19
Се одно;
а друге: кому ж я маю служити?
Чи ж не синові його?
Як служив я твойму панотцеві, так служити му й тобі.
20
І поспитав Абессалом ув Ахитофеля: Порадь нас, що нам чинити?
21
І відказує Ахитофел Абессаломові: Удайся до панотцевих наліжниць, що він зоставив тут стерегти палату;
й почує про се Ізраїль, що зробився ти ненавидним панотцеві твойму, й всї твої прихильники наберуть духа.
22
І напяли Абессаломові намет на крівлї, й ввійшов Абессалом перед очима всего Ізраїля до наложниць отця свого.
23
Рада ж Ахитофелева була здавна така важка, неначе рада самого Бога.
Такою була всяка рада Ахитофелева й в Давида й в Абессалома.