- 1
- Ледві Давид перейшов через гору аж се йде зустріч Сиба, слуга Мемфівостеїв з парою ослів навючених, що несли на собі двістї боханцїв хлїба, сто вінків родзинків, сто вязанок фіґ і бурдюк вина.
- 2
- І питає царь у Сиби: На що се в тебе?
І відказує Сиба: Осли про царську челядь на їзду, хлїб і овощ на харч прислузї, а вино на питтє потомленим у пустинї.
- 3
- І питає царь: Де ж син твого пана?
І відказує Сиба цареві: Зіставсь у Ерусалимі, бо каже: Тепер дом Ізрайлїв оддасть менї отецьке царство!
- 4
- І рече цар Сибі: Оце ж усе, що було Мемфівостеєве, нехай буде твоє.
І сказав Сиба, падаючи ниць: Ой коли б ти був ласкавий до мене, царю й пане мій!
- 5
- Як дойшов же царь Давид до Бахурима, дивиться, йде звідти чоловік з родини Саулового дому, на ймя Семей Геренко;
він ішов проклинаючи.
- 6
- Та й метав на Давида й на всїх слуг двору Давидового каміннєм, дарма що ввесь люд і всї лицарі йшли праворуч і лїворуч його.
- 7
- І кричав Семей клянучи: Втїкай, втїкай, убийнику й безбожнику!
- 8
- Господь перенїс на тебе усю кров Саулового дому, що ти намість його зробивсь царем, і передав Господь царство твойму синові Абессаломові, а тепер прийшла на тебе лиха година, бо ти чоловік крові.
- 9
- І каже Абесса Саруєнко цареві: Як важиться сей здохлий пес проклинати пана мого царя?
Пійду й зітну йому голову!
- 10
- Царь же рече: Яке вам дїло до мене, Саруєнки?
Нехай він проклинає, бо се Господь допустив йому, проклинати Давида.
Хто ж тут скаже: Як важишся ти на се?
- 11
- І говорив Давид Абессі й усему дворові свойму: Коли мій син, що вийшов із мого тїла, важить на мою душу, так ще більше сей Беняминїй.
Не чіпай його, нехай проклинає, бо се повелїв йому Господь.
- 12
- Може зглянеться Господь на моє пониженнє й відплатить менї добром за теперішний проклін.
- 13
- От і йшов Давид із людьми своїми своєю дорогою.
Семей же йшов попід горою поровень з ним;
ійшов і проклинав та метав каміннєм і землею на них.
- 14
- І добравсь утомлений царь із усїм людом, що був при йому, (до Бахурима) й оддихав там.
- 15
- Абессалом же з усїма мужами Ізрайлевими прийшов у Ерусалим та й Ахитофел із ним.
- 16
- Увійшовши ж до Абессалома Давидів приятель, Архієць Хусій, промовив: Витай царю!
Витай царю.
- 17
- І питає Абессалом Хусія: Така ж твоя прихильність до твого приятеля?
Чому ти не пійшов з твоїм приятельом?
- 18
- І відказує Хусій Абессаломові: Кого вибрав Господь і сей люд і ввесь Ізраїль, до того й я горнусь і при тому зостанусь.
- 19
- Се одно;
а друге: кому ж я маю служити?
Чи ж не синові його?
Як служив я твойму панотцеві, так служити му й тобі.
- 20
- І поспитав Абессалом ув Ахитофеля: Порадь нас, що нам чинити?
- 21
- І відказує Ахитофел Абессаломові: Удайся до панотцевих наліжниць, що він зоставив тут стерегти палату;
й почує про се Ізраїль, що зробився ти ненавидним панотцеві твойму, й всї твої прихильники наберуть духа.
- 22
- І напяли Абессаломові намет на крівлї, й ввійшов Абессалом перед очима всего Ізраїля до наложниць отця свого.
- 23
- Рада ж Ахитофелева була здавна така важка, неначе рада самого Бога.
Такою була всяка рада Ахитофелева й в Давида й в Абессалома.
|