1
І промовив Ахитофел до Абессалома так: Виберу я собі дванайцять тисяч чоловіка та й пійду навздогін за Давидом сієї ночі,
2
Та й нападу на його, покіль він ще втомлений й занепалий духом.
От я наведу на його страх;
увесь люд, що він при собі має, пійде в ростїч, і я вбю самого одного царя;
3
І приведу до тебе ввесь люд, як одного чоловіка, й коли не стане того одного, що ти його шукаєш, тодї буде мирен увесь люд.
4
Рада ся була до вподоби Абессаломові й усїй старшинї Ізрайлевій.
5
Однакже повелїв Абессалом: Покличте ще й Архійця Хусія, почуємо, що він скаже.
6
Як же ввійшов Хусій до Абессалома, каже йому Абессалом: Так і так радить Ахитофел.
Чи маю чинити по його слову?
Коли нї, говори ти.
7
І відказав Хусій Абессаломові: На сей раз Ахитофелева рада не найлучша.
8
І каже Хусій: Ти знаєш панотця твого й людей його, що вони хоробрі та ще й роздражнені, мов ведмедиця в полі, що в неї однято ведмежата.
До того ж панотець твій войовник, що не ночлїгує з людьми.
9
Певно тепер він у якій розчілинї, або де инде заховавсь.
Як поляже кілька з людей при першому нападові на них, і почують се другі, так торочити муть: між людьми, прихильними до Абессалома, сталось побоїще.
10
І тодї станеться, що й хоробрий, що серце в його левине, злякається їх, бо ввесь Ізраїль знає, що панотець твій невмірака, а його дружина також мужі хоробрі.
11
Оце ж раджу: Нехай скупиться ввесь Ізраїль від Дана та й до Берсабиї круг тебе, щоб його було стілько, як піску на морському березї, й сам ти вирушиш посеред їх;
12
Як ударимо на його, в якому б нї було місцї, де стрінемо його, й впадемо на його, як падає роса на землю, тодї не зостанеться нї один із мужів, що круг його.
13
Коли ж би схоронився в який город, то ввесь Ізраїль обтягне город верівками, й ми стягнемо його в прірву, так що й камень на каменї не зістанеться.
14
І промовив Абессалом і всї Ізрайлитяне: Рада Архійця Хусія крашча над Ахитофелеву раду.
Так то Господь вдїяв, що впала лучша рада Ахитофелева, щоб навести біду на Абессалома.
15
І сповістив Хусій сьвященників Садока та Абіятара: Так і так раяв Ахитофел Абессаломові, а так і так пораяв я.
16
Оце ж посилай хутко таку вістку Давидові: Не ночлїгуй над бродами в степу, а переходь зараз, щоб цареві й усьому людові, що при йому, не погибнути.
17
Йонатан же та Ахимаас стояли над Рогель-криницею.
І прибігла служебка та й принесла їм вість;
а вони кинулись сповістити царя Давида, бо їм не можна було появитись у городї.
18
Побачив їх однакже якийсь хлопець та й сповістив Абессалома, але вони побігли хутко далїй, та й прибігли в господу одного чоловіка в Бахуримі: а в його був у дворі колодязь;
вони й повлазили туди,
19
А молодиця возьми та й накинь плахту на колодязь, та й насипала крупів на покривало, щоб не було нїчогісїнько в догад.
20
Як же прийшли від Абессалома до молодиці люде та поспитали: Де Ахимаас і Йонатан?
каже молодиця: Вони перебріли ріку.
Вони шукали, та не знайшли, й вернулись у Ерусалим.
21
Як же вони одійшли геть, повилазили ті з колодязя, махнули далїй та й принесли цареві Давидові звістку, й сказали Давидові: Переброджуйте борше воду, бо так і так порадив про вас Ахитофел.
22
Метнувсь тодї Давид і ввесь люд, що був при йому, та й перейшли Йордань.
Поки ранок настав, не було нїкого, щоб не перебрів Йорданї.
23
Побачивши ж Ахитофел, що порада його не пійшла в лад, осїдлав осла та й пустивсь у дорогу до дому у свій отецький город, а розпорядивши господою своєю, завісивсь, і вмер, та й поховано його в батьковому гробі.
24
От і дійшов Давид уже до Маханаїму, як Абессалом з усїма Ізрайлитянами перейшов Йордань.
25
Намість Йоаба настановив Абессалом Амессая головою в війську.
Амессай був сином одного чоловіка, що звавсь Ефера з Езрееля, що ввійшов був до Абигеї, дочки Нааса, а сестри Саруїної, матері Йоабової.
26
І отаборивсь Ізраїль із Абессаломом у землї Галаадській.
27
Як прийшов же Давид у Маханаїм, то Сабій, син Наасів із Раби Аммонїйської, й Махир, син Амміїлів із Лодабару, та Берзеллїй Галаадїй з Роглиму,
28
Принесли постелї, тарілки, горшки, глиняний посуд, ячменю, пшеницї, муки, пшона, бобу, сочовицї, й жарених зерен,
29
Меду, масла, овець, і коровячого сира Давидові й людям, що були з ним, на їду, бо казали: Люд голоден, утомлений, й натерпівсь спраги в пустинї.