1
Перегледїв же Давид військовий люд, що був при йому, та й понастановляв над ними тисячників і сотників.
2
І віддав Давид третину під провід Йоаба, третину під провід Абесси Саруєнка, брата Йоабового, а третину під провід Гетїя Еттея.
І обявив Давид людям: Я сам пійду з вами.
3
І відказали люде: Не треба тобі йти;
бо коли б ми й кинулись навтеки, то про нас не дбати муть;
коли б і половина з нас полягла, також не дбати муть про нас, а ти один - все одно, що нас десять тисяч;
лучше, як ти нам допомагати меш із города.
4
І відказав їм царь: Що вам до вподоби, те й чинити му.
Тодї став царь у воріт, тим часом як люд виходив сотнями й тисячами.
5
Однакже дав царь Йоабові, Абессї й Еттеєві наказ: Ощаджуйте менї дитину Абессалома!
І чув увесь люд, як царь давав усїм гетьманам наказ про Абессалома.
6
Так виступили люде в поле против Ізрайлитян, і прийшли до бою в лїсї Ефраїмовім.
7
І побитий був народ Ізраїлський військом Давидовим;
погром був там того дня тяжкий - полягло двайцять тисяч чоловіка.
8
Битва розширилась на всю ту землю, а гай вигубив більше людей того дня, нїж меч.
9
І попавсь на очі Давидовим войовникам Абессалом, а їхав він на мулї;
й кинувсь мул під гилястого дуба, й запутавсь Абессалом волоссєм в галузях дуба, й повис між небом і землею, а мул вибіг ізпід його.
10
І побачив се один та й каже Йоабові: Ось я бачив Абессалома - висить на дубі.
11
І відказав Йоаб чоловікові: Коли бачив, то чом же не прибив його там же 'д землї?
Я дав би тобі за се десять срібних секлів і пояс (лицарський).
12
Чоловік же відказав Йоабові: Та хоч би менї й тисячу срібних секлів вилїчено на руку, не наложив би я руки на царського сина.
Хиба ж ми не чули, як царь тобі й Абессї й Еттеєві давав наказ: Збережіте менї мою дитину, Абессалома!
13
Коли б же я й потай усїх проти його вчинив зло, то й найменьша річ не втаїлась би від царя, а й ти встав би проти мене.
14
І гукне Йоаб: Нїчого менї довше з тобою гаятись.
І вхопив три списи та й встромив їх Абессаломові в груди;
а коли він іще живий висїв на дубі,
15
Прискочило десять чур-зброєношів Йоабових та й добили Абессалома.
16
І звелїв Йоаб трубити в трубу, й покинули войовники вганяти за Ізраїлем, бо Йоаб щадив народ.
17
І взяли Абессалома, вкинули його в величезну яму в гаю, та й нагромадили над ним величезну купу каміння.
І всї Ізрайлитяне порозбігались по домівках своїх.
18
Абессалом іще за живота взяв та й поставив собі памятник в царській долинї, бо казав сам собі: Нема в мене сина, щоб сохранилась память імени мого.
І прозвав памятник своїм имям.
І зветься він по сей день "Рука Абессаломова".
19
Ахимаас Садоченко каже тодї Йоабові: Побіжу та принесу цареві звістку, що Господь судом своїм визволив його з рук ворогів його.
20
І відказав йому Йоаб: Не був би ти сьогоднї добрим вістуном;
понеси вістку иншим разом, а не сьогоднї, бо царський син умер.
21
І звелїв Йоаб Хусієві: Піди, донеси цареві, що ти бачив.
І поклонивсь Хусій Йоабові та й побіг.
22
Але Ахимаас Садоченко наставав й каже Йоабові: Що буде, те й буде, а я таки побіжу слїдом за Хусієм.
І відказав Йоаб: Чого ж тобі, сину мій, бігти?
не принесеш ти доброї вістї.
23
А він: Нехай буде й так, а я біжу!
І каже той: Ну, то біжи.
І побіг Ахимаас дорогою направцї, та й випередив Хусія.
24
Давид саме тодї седїв між обома ворітьми, вартовик же війшов на башту над ворітьми;
а коли споглянув, бачить - біжить один чоловік.
25
Крикне тодї вартовик і каже се цареві, а царь одвічає: Коли се лиш один, так се добра вість.
А той біжить і біжить, і вже надходить близенько.
26
Аж бачить сторож - біжить і другий чоловік.
Крикне тодї вартовик: Он біжить ще й другий чоловік.
І каже царь: І сей несе добру вість.
27
І крикне тодї вартовик: Як бачу, хода первого, що біжить, схожа на ходу Ахимаасову Садоченкову.
І каже царь: Се чоловік ручий: несе добру звістку.
28
Аж тут Ахимаас кликнув і каже цареві: Витаю, царю!
тодї припав лицем до землї перед царем та й сказав: Благословен Господь, Бог твій!
він віддав тих людей, що підняли були руку проти мого царя й пана!
29
І питає царь: Чи добре дїється моїй дитинї Абессаломові?
І каже Ахимаас: Я бачив велике збіговище, як посилав Йоаб раба твого, та не знаю, що там счинилось.
30
І відказав царь: Стань на боцї та й стій тут;
він відступивсь та й став.
31
Тепер надійшов і Хусій.
І промовив Хусій: Добра вість для царя й пана мого!
сьогоднї бо Господь учинив тобі правду, вибавляючи тебе з руки всїх тих, що встали були на тебе.
32
І питає царь Хусія: Чи миром моє дитя Абессалом?
І відказав Хусій: Бог-дай так сталося ворогам царя й пана мого й усїм, що ворогуючи, встають на тебе, як сталось дитинї твоїй!
33
І затрусився царь, і пійшов в горішню комнату над брамою, й плакав, а йдучи, говорив безнастанно: Сину мій Абессаломе!
Сину мій, сину мій Абессаломе!
Ой коли б я був умер замість тебе, Абессаломе, сину мій, сину мій!