1
За Давидового царювання був в землї голод через три годи, рік за роком.
І питав Давид Господа.
І відказав Господь: Се через Саула та його дом кровожадний, бо він вигубив Габаонїїв.
2
Тодї прикликав царь Габаонїїв і говорив з ними.
Габаонїї же не були з синів Ізрайлевих, а були останком з Аморїїв;
а Ізрайлитяне були їм заклялись*;
та Саул хотїв повигублювати їх, нїби з ревности про Ізрайлитян та Юдеїв.
3
От і питає Давид Габаонїїв: Що б менї вчинити вам і чим приєднати б вас, щоб ви благословили наслїддє Господнє?
4
І відказали Габаонїї: Не вимагаємо від Саула й дому його нї срібла, нї золота, та й не хочемо, щоб кого в Ізраїлї страчено.
А він сказав їм: Чого ж ви допевняєтесь, щоб я вам учинив?
5
І кажуть вони цареві: Того чоловіка, що вичеркував нас, хочемо так вигубити, щоб не було з роду його нїкого по всему займищу Ізрайлевому;
6
З його потомків нехай видадуть нам сїм чоловіка, щоб ми повішали їх перед Господом в Гиві Саула, вибраного Господом.
І відказав царь: Видам їх.
7
Пощадив однак же царь Мемфівостея, сина Йонатанового Сауленкового, задля побратимства, що вони заприсягли перед Господом, Давид і Йонатан, син Саулів.
8
За те взяв царь обох синів Рицпиних, дочки Айєвої, що вона вродила Саулові, Армона й Мемфівостея, й пятьох синів від Саулової дочки Мероби, що їх породила Адріелеві Берзеллїєнкові, з Мехоли.
9
І віддав їх в руки Габаонїям, а вони повісили їх перед Господом на горі.
І погибли всї семеро вкупі;
а погибли вони у перві днї в жнива, коли розпочинались жнива ячмінні.
10
Рицпа ж, дочка Айєва, узяла шерстяну верету й розстелила на тій горі, й пильнувала тїл від почину жнив, аж докіль дощ із неба поливсь на їх, і не допускала, рушати їх птаству піднебесному в день, а польовому зьвірю в ночі.
11
І донесено Давидові, що вдїяла Саулова наліжниця Рицпа, дочка Айєва.
12
І пійшов Давид і забрав костї Саула й костї Йонатана від городян Явиських в Галаадї, що взяли їх були тайком з майдану в Бет-Санї, де їх повішали були Филистії тодї, як побили Саула на Гелбуї.
13
І перенїс він костї Саулові й костї сина його Йонатана звідти;
тодї позбірали й костї повішених,
14
Та й поховали костї Саулові й сина його Йонатана й костї повішених, у займищі Беняминовому, у Зелї, в отецькому Кисовому гробі.
Так сповнено все, що приказав царь, і з того часу змилосердивсь Господь над землею.
15
І загорілась ізнов війна між Филистіями й Ізраїлем.
І Давид виступив на війну проти Филистіїв із військом своїм, і воювали з Филистіями, й Давид утомився.
16
Тодї задумав Есвій, один із потомків Рефаїма, такий, що спис його важив триста секлів мідї, й підперезаний був новим мечем, убити Давида.
17
Та врятував Давида Абесса Саруєнко та й положив Филистія мертвим.
Тодї поклялись Давидові люде словами: Не виступиш ти з нами більш на війну, щоб не згасло сьвітло Ізрайлеве.
18
Потім була ще раз війна з Филистіями в Гобі.
Тодї положив мерцем Хушатїй Собохай-Сафута, що також був з потомків велетенських.
19
І довелось іще раз воювати Филистіїв під Гобом;
того разу вбив Елханан, син Ягаре-Оргима, з Бетлеєма, Голїята з Гету, що в його ратовище було завтовшки з ткацький вал.
20
А як дойшло раз до війни під Гетом, знайшовсь там один рослий чоловяга, що мав на руках і на ногах по шість пучок*, всїх двайцять і чотири.
Сей походив також з велетенського роду.
21
Як же почав він раз насьміхатись із Ізрайлитян, то його вбив Йонатан, син Давидового брата Сафая.
22
Всї чотири названі походили з велетенського роду в Гетї, та й полягли від руки Давидової й слуг його.