1
І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:*
2
Господь - скеля моя у тїснотї моїй, захищає - рятує.
3
Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї.
Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки.
Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили.
4
Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре.
5
Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками.
6
Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує.
7
І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав.
І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє.
8
Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах.
Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним.
9
Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.
10
Прихилив небеса та й зійшов;
чорний мрак під ногами у його;
11
Під ним дух Херубим;
він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі.
12
Обгорнувся-закутавсь у шату - у тьму водяну, в чорну хмару.
13
Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий;
14
Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий.
15
Метнув стрільми й роспудив їх різно;
блиснув блискавками й злякались.
16
І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного.
17
І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих
18
Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг.
19
Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу,
20
На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних.
21
І воздав менї Бог по моїй щирій правдї всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм.
22
Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди;
не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова.
23
Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години.
Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати.
24
Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем.
Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся.
25
І воздав Господь Бог за мою щиру правду менї воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро.
26
З преподобним єси в милосердю його преподобен і сам ти.
І правдивого в правдї своїй ублажаєш земними благами.
27
З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а з олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш.
28
Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу.
29
Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного.
30
Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури злїзаю високі.
31
Бог!
у його дорога без хиби права, слово чисте у його;
щит спасенний він тим, хто надїю в йому одному покладає;
32
Бо хто Бог, опріч Господа, Бога одного, і хто нам защита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї?
33
Він мене підперезує силою й путь менї рівно рівняє,
34
Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі;
35
Робить з рук моїх він самосї- ка-меча, з пліч - мідяного лука.
36
І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить.
37
І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене.
38
Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути,
39
І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали.
40
Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою,
41
Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю.
42
І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку.
Кричма квилять до Господа, нї!
він мовчить і до них не озветься.
43
Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру;
я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі.
44
Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх.
45
Люди - народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають.
46
Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих.
47
Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна,
48
Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене,
49
Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу!
50
Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати.
51
Бо цареві свойму ти на подуж підмогу велику являєш, й Давиду помазанцеві й його роду по вік призначаєш.