1
І поприходили всї поколїння Ізрайлеві до Давида в Геброн і промовили: Ось ми тїло твоє й костї твої;
2
Уже давно, як ще царював Саул, ти був тим, що водив Ізраїля в поле й приводив додому;
до того ж і Господь глаголав до тебе: Ти пасти меш мій нарід Ізраїля і князювати меш над Ізраїлем.
3
І поприходили всї голови Ізрайлеві до царя в Геброн, і вчинив царь Давид у Гебронї перед лицем Господнїм умову з ними, і помазали вони Давида царем над Ізраїлем.
4
Трийцять год віку було Давидові, як він почав царювати, а царював він сорок лїт.
5
У Гебронї царював над Юдою сїм год і шість місяцїв, а в Ерусалимі царював трийцять і три годи над усїм Ізраїлем і Юдою.
6
І двинув царь із людьми своїми під Ерусалим проти Евузіїв, що жили в тій сторонї.
Та вони сказали Давидові: Не ввійдеш ти сюди, нї;
слїпі й криві проженуть тебе, а се значило: не вламлеться сюди Давид!
7
Давид же зайняв приступом замок Сион, - се Давидове місто.
8
І рече того дня Давид: Хто побивати ме Евузіїв, що ненавидять душу Давидову, нехай вбиває списом і слїпих та кульгавих.
З сього й пійшла приповідка: "Слїпий і кривий не ввійде в палату."
9
І осївся Давид на замку та й назвав його городом Давидовим.
І утвердив його Давид навкруги, почавши від долини Милло, і з середини.
10
І вбивавсь Давид у потугу все більш та більш, і Господь, Бог Саваот*, був з ним.
11
І прислав Гирам, царь Тирський, посли до Давида, з кедриною, а до того й теслїв і мулярів, і вони збудували Давидові палати.
12
І зрозумів Давид, що Господь потвердив його царем над Ізраїлем, та що він царство його підняв у гору задля народу свого Ізраїля.
13
І взяв Давид собі ще більш наложниць і жен, як переселивсь із Геброну, й народилось йому ще більше синів і дочок.
14
Ось імена тих, що народились йому в Ерусалимі: Самус, Собаб, Натан і Соломон;
15
Ебсар, Елисуа, Нафек, Яфія,
16
Елисама, Еліада й Елифалет.
17
Як довідалися ж Филистії про помазаннє Давида царем над Ізраїлем, двинули всї Филистії, щоб одолїти Давида.
Та сповіщено про се Давида, й він перейшов у твердиню.
18
Як прийшли ж Филистії й розложились по Рефаїм-долинї,
19
Поспитав Давид Господа: Чи виступати менї проти Филистіїв?
Чи подаси їх менї на поталу?
І відказав Давидові Господь: Ійди, я бо подам Филистіїв у руки тобі.
20
І двинув Давид під Баал-Перазим, а побивши їх там, сказав: Господь порозносив моїх ворогів передо мною, як розтїкаєся вода!
Тим і прозвано те місце Баал-Перазим (Долина розносу).
21
І полишали вони там свої боги, а Давид і люде його позбирали їх (і попалили).
22
І знов прийшли Филистії та й розсипались по Рефаїм-поділлю.
23
Як же поспитав Давид Господа, чи виходити йому проти Филистіїв і чи віддасть їх йому в руки, відказав він: Не йди назустріч їм, а зайди їх ззаду, й нападеш їх від сторони грушевих дерев.
24
І як почуєш такий шелест, наче хто йде по вершках дерев, тодї нападай, бо то Господь вирушив поперед тебе, щоб побити військо Филистійське.
25
І вчинив Давид, як повелїв йому Господь, та й побивав Филистіїв від Габаа аж до Газеру.