1
Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.
2
І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,
3
кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.
4
Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:
5
Був я в городї, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба;
і прийшов аж до мене.
6
Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землї, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.
7
І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.
8
Я ж сказав: Нї, Господи, бо нїщо погане або нечисте нїколи не входило в уста мої.
9
Відказав же менї голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,
10
Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.
11
І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.
12
Сказав же менї Дух ійти з ними, нїчого не розбираючи.
Пішли ж зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;
13
і звістив нам, як видїв ангела в господї своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.
14
Він глаголати ме слова до тебе, котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.
15
Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.
16
Згадав я тодї слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.
17
Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?
18
Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє!
19
Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нїкому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.
20
Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.
21
І була рука Господня з ними;
і велике число увірувавши, навернулись до Господа.
22
Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;
23
котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.
24
Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри;
і прихилилось доволї народу до Господа.
25
Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,
26
і, знайшовши його, привів його в Антиохию.
Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.
27
Тих же днїв прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.
28
Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча має бути по всїй вселеннїй, яка й постала за Клавдия кесаря.
29
З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на запомогу братам, що жили в Юдеї.
30
Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.