1
Як же сталось, що ми поплили, попрощавшись із ними, то просто верстаючи дорогу, прибули ми в Кон, другого ж дня в Родос, а з відтіля в Патару.
2
І, знайшовши корабель, що плив у Финикию, сївши, поплили ми.
3
Зуздрівши Кипр і минувши його лїворуч, поплили ми в Сирию, та й пристали в Тирі;
там бо треба було кораблю скинути тягар.
4
І, знайшовши учеників, пробули ми там сїм день.
Вони Павлові казали Духом не йти в Єрусалим.
5
А як ми скінчили днї, вийшовши пійшли ми;
а всї провожали нас із жінками й дїтьми аж за город;
і, приклонивши колїна на березї, помолились;
6
і, попрощавшись один з одним, увійшли в корабель, вони ж вернулись до дому.
7
Ми ж, скінчивши плаваннє від Тира, пристали в Птоломаїдї, і, привитавши братів, пробули в них один день.
8
Назавтра ж, вийшовши ті що з Павлом, прибули в Кесарию;
і, ввійшовши в господу Филипа благовістника, одного з семи, пробували в него.
9
Було ж у него четверо дочок дївчат, що пророкували.
10
Як же пробували там много днїв, прийшов з Юдеї один пророк, на ймя Агав.
11
І, прийшовши до нас, і взявши пояс Павла, звязавши руки свої і ноги, рече: Так глаголе Дух сьвятий: Чоловіка, чий се пояс, оттак звяжуть у Єрусалимі Жиди, і видадуть у руки поганам.
12
Як же почули ми се, благали ми й тамешні, щоб не йшов він у Єрусалим.
13
Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи менї серце?
я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса.
14
Як же він не дав себе вговорити, замовкли ми, кажучи: Нехай буде воля Господня.
15
По тих же днях, налагодившись, пустились у Єрусалим.
16
Ішли ж з нами й деякі в учеників із Кесариї, і вели одного Мнасона Кипрянина, старого ученика, в котрого б нам оселитись.
17
Як же прибули в Єрусалим, радо прийняли нас брати.
18
Назавтра прийшов Павел до Якова, прийшли ж і всї старші.
19
І, привитавши їх, розказував про все, що зробив Бог між поганами через служеннє його.
20
Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всї вони ревнителї закону.
21
Про тебе ж дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усїх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дїтей своїх, анї додержували звичаїв.
22
Що ж тепер (робити)?
Конче зійдеть ся купа;
прочують бо, що прийшов єси.
23
З роби ж оце, що тобі скажемо: Є в нас чотири чоловіки таких, що мають на собі обітницю.
24
Узявши їх, очистись із ними, та й втрать ся на них, щоб обстригли голови;
то й знати муть усї, що чого дознались про тебе, се нїщо, та що й ти ходиш у законї, хоронячи його.
25
Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду.
26
Тодї Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос.
27
Як же вже мало сїм день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него,
28
гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте!
Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всїх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се.
29
(Видїли бо Трофима Єфесця у городї з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.)
30
І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу;
і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері.
31
Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся.
32
Узявши він зараз воїнів і сотників побіг на них;
вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла.
33
Приступивши ж тисячник узяв його і звелїв закувати в два ланцюги, і питав, хто він такий, і що зробив.
34
І деякі кричали одно, а инші друге між народом;
і, не здолївши довідатись нїчого певного за гуком, звелїв вести його в замок.
35
Як же дійшов до сходів, то прилучилось, що мало не несли його воїни задля натовпу народу.
36
Ішло бо за ним множество народу з криком: Страть його!
37
А, як мали вводити Павла в замок, рече він тисячнику: Чи дозволиш сказати що тобі?
Він же каже: Чи вмієш по грецьки?
38
Чи не ти єси Єгиптянин, що перед сими днями зробив бунт та вивів у пустиню чотири тисячі народу розбишацького?
39
Рече ж Павел: Я чоловік Жидовин Тарсийський, славного города Киликиї житель;
прошу тебе, дозволь менї промовити до народу.
40
Як же дозволив, тодї Павел, ставши на сходах, махнув рукою до народу, й як настало велике мовчаннє, промовив Жидівською мовою, говорячи: