- 1
- Як же сталось, що ми поплили, попрощавшись із ними, то просто верстаючи дорогу, прибули ми в Кон, другого ж дня в Родос, а з відтіля в Патару.
- 2
- І, знайшовши корабель, що плив у Финикию, сївши, поплили ми.
- 3
- Зуздрівши Кипр і минувши його лїворуч, поплили ми в Сирию, та й пристали в Тирі;
там бо треба було кораблю скинути тягар.
- 4
- І, знайшовши учеників, пробули ми там сїм день.
Вони Павлові казали Духом не йти в Єрусалим.
- 5
- А як ми скінчили днї, вийшовши пійшли ми;
а всї провожали нас із жінками й дїтьми аж за город;
і, приклонивши колїна на березї, помолились;
- 6
- і, попрощавшись один з одним, увійшли в корабель, вони ж вернулись до дому.
- 7
- Ми ж, скінчивши плаваннє від Тира, пристали в Птоломаїдї, і, привитавши братів, пробули в них один день.
- 8
- Назавтра ж, вийшовши ті що з Павлом, прибули в Кесарию;
і, ввійшовши в господу Филипа благовістника, одного з семи, пробували в него.
- 9
- Було ж у него четверо дочок дївчат, що пророкували.
- 10
- Як же пробували там много днїв, прийшов з Юдеї один пророк, на ймя Агав.
- 11
- І, прийшовши до нас, і взявши пояс Павла, звязавши руки свої і ноги, рече: Так глаголе Дух сьвятий: Чоловіка, чий се пояс, оттак звяжуть у Єрусалимі Жиди, і видадуть у руки поганам.
- 12
- Як же почули ми се, благали ми й тамешні, щоб не йшов він у Єрусалим.
- 13
- Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи менї серце?
я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса.
- 14
- Як же він не дав себе вговорити, замовкли ми, кажучи: Нехай буде воля Господня.
- 15
- По тих же днях, налагодившись, пустились у Єрусалим.
- 16
- Ішли ж з нами й деякі в учеників із Кесариї, і вели одного Мнасона Кипрянина, старого ученика, в котрого б нам оселитись.
- 17
- Як же прибули в Єрусалим, радо прийняли нас брати.
- 18
- Назавтра прийшов Павел до Якова, прийшли ж і всї старші.
- 19
- І, привитавши їх, розказував про все, що зробив Бог між поганами через служеннє його.
- 20
- Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всї вони ревнителї закону.
- 21
- Про тебе ж дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усїх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дїтей своїх, анї додержували звичаїв.
- 22
- Що ж тепер (робити)?
Конче зійдеть ся купа;
прочують бо, що прийшов єси.
- 23
- З роби ж оце, що тобі скажемо: Є в нас чотири чоловіки таких, що мають на собі обітницю.
- 24
- Узявши їх, очистись із ними, та й втрать ся на них, щоб обстригли голови;
то й знати муть усї, що чого дознались про тебе, се нїщо, та що й ти ходиш у законї, хоронячи його.
- 25
- Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду.
- 26
- Тодї Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос.
- 27
- Як же вже мало сїм день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него,
- 28
- гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте!
Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всїх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се.
- 29
- (Видїли бо Трофима Єфесця у городї з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.)
- 30
- І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу;
і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері.
- 31
- Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся.
- 32
- Узявши він зараз воїнів і сотників побіг на них;
вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла.
- 33
- Приступивши ж тисячник узяв його і звелїв закувати в два ланцюги, і питав, хто він такий, і що зробив.
- 34
- І деякі кричали одно, а инші друге між народом;
і, не здолївши довідатись нїчого певного за гуком, звелїв вести його в замок.
- 35
- Як же дійшов до сходів, то прилучилось, що мало не несли його воїни задля натовпу народу.
- 36
- Ішло бо за ним множество народу з криком: Страть його!
- 37
- А, як мали вводити Павла в замок, рече він тисячнику: Чи дозволиш сказати що тобі?
Він же каже: Чи вмієш по грецьки?
- 38
- Чи не ти єси Єгиптянин, що перед сими днями зробив бунт та вивів у пустиню чотири тисячі народу розбишацького?
- 39
- Рече ж Павел: Я чоловік Жидовин Тарсийський, славного города Киликиї житель;
прошу тебе, дозволь менї промовити до народу.
- 40
- Як же дозволив, тодї Павел, ставши на сходах, махнув рукою до народу, й як настало велике мовчаннє, промовив Жидівською мовою, говорячи:
|