- 1
- Як же присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юлию, Августової роти.
- 2
- І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.
- 3
- А другого дня пристали в Сидонї.
І обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.
- 4
- А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра;
бо вітри були противні.
- 5
- І, перепливши море, що проти Киликиї та Памфилиї, прибули в Мири Ликийські.
- 6
- А там знайшовши сотник корабель Александрийський, що плив в Італию, посадив нас на него.
- 7
- Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під Крит проти Салмона,
- 8
- і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.
- 9
- Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже й піст минув, то раяв Павел,
- 10
- кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.
- 11
- Сотник же керманичові і властителеві корабля довіряв більш, нїж тому, що сказав Павел.
- 12
- Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристанї Крицькій, що лежить між вітром полуденнїм і західнїм.
- 13
- Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.
- 14
- Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.
- 15
- Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас.
- 16
- На остров же якийсь набігши, званий Клавда, на силу здолїли удержати човна,
- 17
- котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля;
а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.
- 18
- А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.
- 19
- А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.
- 20
- Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.
- 21
- Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.
- 22
- А тепер благаю вас, бодріть ся;
не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.
- 23
- Явив ся бо менї сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,
- 24
- глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усїх тих, що плинуть з тобою.
- 25
- Тим бодріть ся, люде (добрі);
вірую бо Богу, що так буде, як сказано менї.
- 26
- Мусимо бо до острова якогось пристати.
- 27
- Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;
- 28
- і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв;
трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.
- 29
- І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.
- 30
- Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, нїби хочуть кинути якоря з носу,
- 31
- сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.
- 32
- Тодї воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.
- 33
- Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогоднї чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нїчого не ївши.
- 34
- Тим же благаю вас, прийміть їжи;
воно бо для вашого спасення;
нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.
- 35
- Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усїма, і переломивши почав їсти.
- 36
- Тодї повеселїшали всї, і вони прийняли їжу.
- 37
- Було ж нас у кораблї всїх двістї сїмдесять і шість душ.
- 38
- А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.
- 39
- Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.
- 40
- І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.
- 41
- Попавши ж на місце двоєморське, загрузили корабля;
і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.
- 42
- Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втїк.
- 43
- Сотник же, хотївши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелїв, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,
- 44
- а остальнї, - хто на дошках, а хто на чому з корабля.
І сталось так, що всї спаслись на землю.
|