1
Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,
2
сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.
3
І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.
4
Многі ж з них, що слухали слово, увірували;
було ж число людей вірних тисяч з пять.
5
І сталось, зібрались уранцї князї їх та старші, та письменники в Єрусалимі,
6
та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,
7
і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?
8
Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!
9
коли в нас оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,
10
то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розпяли, котрого Бог воскресив з мертвих;
Ним сей стоїть перед вами здоровий.
11
Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;
12
і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.
13
Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались;
і пізнали їх, що вони були з Ісусом,
14
і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.
15
Звелївши ж їм вийти з ради, радились між собою,
16
говорячи: Що нам робити з сими людьми?
бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.
17
Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.
18
І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.
19
Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, - судїть.
20
Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.
21
Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу;
бо всї прославляли Бога за те, що стало ся.
22
Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.
23
Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.
24
Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;
25
котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?
26
Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.
27
Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,
28
зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.
29
І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,
30
і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.
31
А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.
32
Множество ж вірних мали одно серце й одну душу;
й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє.
33
І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.
34
Та й в недостатку нїхто між ними не був;
хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,
35
та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.
36
Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,
37
мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.