1
Один же чоловік, на ймя Ананїя, з Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,
2
та й приховав з цїни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.
3
Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю?
4
Хиба, що ти мав, не твоє воно було?
й продане, не в твоїй властї було?
На що положив єси в твоєму серцї дїло таке?
Ти обманив не людей, а Бога.
5
Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу;
й обняв страх великий усїх, що чули се.
6
Уставши молодцї, взяли його і винїсши поховали.
7
І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.
8
Озвав ся ж до неї Петр: Скажи менї, чи за стільки віддали землю?
Вона ж каже: Так, за стільки.
9
Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього?
Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого;
то й тебе винесуть.
10
Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа.
І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.
11
І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.
12
Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многібули однодушні всї в ходнику Соломоновім.
13
З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.
14
І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.)
15
Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них.
16
Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
17
Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
18
і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
19
Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
20
Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
21
Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали.
Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.
22
Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли,
23
говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли.
24
Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було.
25
Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
26
Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу;
боялись бо народу, щоб не покаменував їх.
27
І привівши їх, поставили перед радою;
і спитав їх архиєрей,
28
кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се?
І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.
29
Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.
30
Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.
31
Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.
32
І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.
33
Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.
34
Уставши ж у радї один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,
35
і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.
36
Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий;
до него пристало число людей з чотириста;
його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у нїщо.
37
Після сього встав був Юда Галилейський під час переписї, і потяг за собою доволї народу.
І сей загинув, і всї, хто слухав його, розсипались.
38
А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх;
бо коли від людей рада ся або дїло се, то обернеть ся в нїщо;
39
коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.
40
Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.
41
Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.
42
І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.