- 1
- Каже тодї архиєрей: Чи справдї се так?
- 2
- Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Мезопотамії, перш нїж оселив ся він у Харані,
- 3
- і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу.
- 4
- Тодї вийшовши з землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете.
- 5
- І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги, а обіцяв дати йому її в державу і насїнню його після него, як не було в него дитини.
- 6
- Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років.
- 7
- А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог;
і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місцї сьому.
- 8
- І дав йому завіт обрізання;
і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня;
а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів.
- 9
- А патриярхи через зависть продали Йосифа в Єгипет;
і був з ним Бог,
- 10
- і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким;
і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю.
- 11
- Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Канаанську, та горе велике;
і не знайшли поживи отцї наші.
- 12
- Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгиптї, післав отцїв наших найперш.
- 13
- А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх;
і став ся знаним Фараонові рід Йосифів.
- 14
- Піславши ж Йосиф, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ.
- 15
- Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші,
- 16
- і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого.
- 17
- Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ і намножувавсь у Єгиптї,
- 18
- аж поки настав инший цар, що не знав уже Йосифа.
- 19
- Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими.
- 20
- Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу;
годовано його три місяцї в хатї батька його.
- 21
- Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина.
- 22
- І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах.
- 23
- Як же сповнивсь йому сороколїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
- 24
- І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єгиптянина.
- 25
- Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасеннє;
вони ж не зрозуміли.
- 26
- Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати;
за що ви обижаєте один одного?
- 27
- Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами?
- 28
- Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина?
- 29
- Утїк же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів.
- 30
- А як уплило сорок років, явивсь йому в пустинї під горою Синаєм ангел Господень у поломї огняного куща.
- 31
- Мойсей же побачивши дивувавсь видїннєм;
як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него:
- 32
- Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів.
Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись.
- 33
- Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята.
- 34
- Дивившись видїв я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннє його чув я, і зійшов визволити його.
І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет.
- 35
- Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами?
сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі).
- 36
- Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгиптї, й на Червоному морі, і в пустинї сорок років.
- 37
- Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене;
Його слухайте.
- 38
- Се той, що був у зборі в пустинї з ангелом, котрий промовляв до него на горі Синаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам.
- 39
- Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет,
- 40
- говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами;
бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало ся з ним.
- 41
- І зробили телця в днї ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх.
- 42
- Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзї пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви менї сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв?
- 43
- Нї, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого Ремфана, боввани, що поробили на поклоненнє їм;
і переселю я вас дальш Вавилона.
- 44
- Намет сьвідчення був у отцїв наших у пустинї, як звелїв Той, хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив.
- 45
- Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днїв Давидових.
- 46
- Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового.
- 47
- Соломон же збудував йому храм.
- 48
- Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк:
- 49
- Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх;
який храм збудуєте менї?
рече Господь, або яке місце відпочинку мого?
- 50
- Хиба не моя рука зробила се все?
- 51
- Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь;
як батьки ваші, так і ви.
- 52
- Кого з пророків не гонили батьки ваші?
і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались.
- 53
- Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його.
- 54
- Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него.
- 55
- Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правицї у Бога,
- 56
- і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога.
- 57
- Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушно на него,
- 58
- і, випровадивши за город, укаменували його;
а сьвідки поклали одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом,
- 59
- і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.
- 60
- Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх.
І, се промовивши, уснув.
|