1
Савло ж похваляв убийство його.
Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів.
2
Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему.
3
Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволїкаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю.
4
Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово.
5
І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа.
6
І вважав народ на слова Филипові однодушно, слухавши і бачивши ознаки, що він робив.
7
З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом;
і многі розслаблені і криві сцїлялись.
8
І стались радощі великі в городї тому.
9
Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городї, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий.
10
На него вважали всї від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа.
11
Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх.
12
Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки.
13
Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа;
а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся.
14
Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,
15
котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.
16
(Ще бо нї на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.)
17
Тодї клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа.
18
Видївши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей,
19
говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого.
20
Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути.
21
Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом.
22
Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.
23
Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе.
24
Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали.
25
Ті ж, що сьвідкували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували.
26
Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде з Єрусалиму в Газу;
вона пуста.
27
І вставши пійшов;
і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її;
він приходив поклонитись у Єрусалим;
28
і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю.
29
Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього.
30
Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш?
31
Він же каже: Як бо можу, коли нїхто не наведе мене?
І просив Филипа, щоб, вилїзши, сїв з ним.
32
Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його;
й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкриває уст своїх.
33
У приниженню Його суд Його взято;
рід же Його хто з'ясує?
бо береть ся з землї життє Його.
34
Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се?
про себе, чи про иншого кого?
35
Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса.
36
Верстаючи ж дорогу, прибули до води;
й каже євнух: Ось вода;
що боронить менї охреститись?
37
Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна.
Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос.
38
І звелїв з'упинити воза;
й увійшли обидва в воду, Филип і євнух;
і охрестив його.
39
Як же вийшли з води, Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух;
і пійшов дорогою своєю, радуючись.
40
Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию.