1
Савло ж, ще дишучи грозьбою та вбийством на учеників Господнїх, приступив до архиєрея,
2
і просив від него листів у Дамаск до шкіл, щоб, коли кого знайде, що путя того будуть, чоловіків і жінок, звязавши, поприводив у Єрусалим.
3
Ідучи ж був близько Дамаску, аж ось осияло його сьвітло з неба,
4
і, впавши на землю, чув голос, глаголючий йому: Савле, Савле, чого мене гониш?
5
Каже ж: Хто єси, Господи?
Господь же рече: Я Ісус, котрого ти гониш.
Трудно тобі проти рожна прати (упиратись).
6
І затрусившись та стуманївши, каже: Господи, що хочеш, щоб робив я?
А Господь до него: Устань, та йди в город;
і скажеть ся тобі, що маєш робити.
7
Люде ж, що йшли з ним, стояли з'умівшись, чуючи голос, нїкого ж не бачивши.
8
Устав же Савло в землї;
як же відтворив очі, нїкого не бачив.
І вели його за руку, та й привели в Дамаск.
9
І був він три днї невидющим, і не їв і не пив.
10
Був же один ученик у Дамаску, на ймя Ананїя;
і рече йому Господь у видїннї: Ананїє!
Він же каже: Ось я, Господи.
11
Господь же до него: Уставши, йди на улицю, що зветь ся Простою, та й пошукай у Юдиній хатї Тарсянина, на ймя Савла;
ось бо він молить ся,
12
І видїв (Савло) у видїннї чоловіка, на ймя Ананїю, що (нїби) ввійшов і положив руку на него, щоб прозрів.
13
Відказав же Ананїя: Господи, я чув од многих про чоловіка сього, скільки він зла заподїяв сьвятим твоїм у Єрусалимі;
14
і тут має власть од архиєреїв вязати всїх, хто призиває імя Твоє.
15
Рече ж до него Господь: Іди, бо сей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Ізраїлевих:
16
я бо покажу йому, скільки мусить він за ймя моє терпіти.
17
Пійшовши Ананїя, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате!
Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозї, котрою йшов єси, післав мене, щоб ти прозрів і сповнив ся Духом сьвятим.
18
І зараз із очей йому, мов би луска, спало, і прозрів того часу, та й вставши, охрестив ся.
19
І прийнявши їжу, покрепив ся.
Був же Савло з учениками, що в Дамаску, днїв кілька.
20
І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий.
21
Дивувались же усї, хто чув, і казали: Чи се не той, що погубляв у Єрусалимі призиваючих се імя, та й сюди на те прийшов, щоб, звязавши їх, вести до архиєреїв?
22
А Савло вбивавсь у силу та в силу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос.
23
Як же сповнилось доволї днїв, змовили ся Жиди, вбити його.
24
Довідав ся ж Савло про змову їх.
А вони стерегли воріт день і ніч, щоб його вбити.
25
Взявши ж його ученики в ночі, спустили через мур у коші.
26
Прийшовши ж Савло в Єрусалим, пробував пристати в ученики;
та всї боялись його, не діймаючи віри, що він ученик.
27
Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видїв Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове.
28
І ввіходив і виходив з ними в Єрусалимі.
29
І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і змагав ся з Єленянами;
вони ж лагодились убити його.
30
Довідавшись же брати, привели його в Кесарию, та й вислали його в Тарс.
31
Церкви ж по всїй Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсї Господнїм, а потїхою сьвятого Духа намножувались.
32
Стало ся ж, як переходив Петр усї, прийшов і до сьвятих, що проживали в Лиддї.
33
Знайшов же там одного чоловіка, на ймя Єнея, що на ліжку лежав вісїм років, будучи розслабленим.
34
І рече йому Петр: Єнею, оздоровлює тебе Ісус Христос;
устань, та й постели собі.
І зараз устав.
35
І бачили його всї, що жили в Лиддї та в Саронї, котрі навернулись до Господа.
36
Була ж в Йоппиї одна учениця, на ймя Тавита, що перекладом зветь ся: Сарна.
Ся була повна добрих учинків і милостинї, що робила.
37
Стало ся ж, що тими днями занедужавши, вмерла вона.
Обмивши ж її, положили в гірницї.
38
Як же близько була Лидда від Йоппиї, то ученики, почувши, що Петр там, післали двох чоловіків до него, просячи, щоб не загаявсь прийти до них.
39
Устав же Петр, та й пійшов з ними.
Як же прийшов, повели його в гірницю;
і обступили його всї вдовицї, плачучи й показуючи одежу й шматтє, що їм посправляла, бувши з ними, Сарна.
40
Випровадивши ж Петр усїх і приклонивши колїна, молив ся, і, обернувшись до тїла, рече: Тавито, встань.
Вона ж відкрила очі свої і, побачивши Петра, сїла.
41
Подавши їй руку, підвів її;
покликавши ж сьвятих та вдовиць, поставив її перед ними живу.
42
І знане се стало по всїй Йоппиї, і многі увірували в Господа.
43
Стало ся ж, що доволї днїв пробував він у Йоппиї у одного Симона кожомяки (гарбаря).