1
Почуйте се слово, ним я заплачу над вами, доме Ізраїля!
2
Упаде, - вже більше не встане дїва Ізрайлева!
кинута об землю, та й нїкому буде підвести її!
3
Так бо говорить Господь Бог: В такому городї, що виступав тисячкою, останеться сотня, а в тому, що виступав сотнею, останеться десять в родї Ізраїля.
4
Тим же то ось як промовляє Господь до Ізрайлевого дому: шукайте мене, а будете жити.
5
Не шукайте собі Бетелю, в Галгал не ходїте;
та й в Версаву не вчащайте;
пійде бо Галгал у неволю, а Бетель в нїщо обернеться.
6
Шукайте ви Господа, а будете жити, ато обхопить він дом Йосифів пожаром і не буде нїкого в Бетелї, пожежу вгасити.
7
Ой ви, що правосуд обертаєте в отруту, а справедливість кидаєте під ноги на землю!
8
Хто се сотворив сїм зірок і Оріона, та робить із чорної темряви ясний поранок, а день перемінює у темну ніч, - хто скликує води морськіхмари) й розливає їх по обличчю землї?
Се він - Господь імя йому!
9
Він підкріпляє опустошника проти сильного, й пустошник уходить в твердиню.
10
А вони ненавидять того, що в воротях картає, й гидують тим, хто правду говорить!
11
За те ж, що топчете вбогого й користь собі з його хлїба берете, хоч собі будинки й з тесаного каменя помуруєте, ви в них не будете жити;
понасаджуєте сади-виногради, та вина з них не пити мете.
12
Я бо знаю, що за безлїч проступків ваших, що за великі гріхи ваші: ви ж - вороги праведного, берете гостинцї, і перекручуєте справи бідного.
13
Тим то мовчить і розумний того часу, бо час се лихий.
14
Нї!
добра, не зла шукайте, коли хочете жити, а тодї й Господь Бог Саваот буде з вами, як се ви говорите.
15
Одцурайтеся ж лихого, а добро полюбіте, та привернїть правосуд у брамі;
може бути, що Господь Бог Саваот помилує ще останки з Йосифа.
16
Бо ось що говорить Бог Саваот, Вседержитель: По всїх улицях буде плач, і по всїх дорогах будуть голосити: Горе, о горе!
прихожого хлїбороба закликати муть, щоб з ними смутився, й тямущих у плакальних піснях, - щоб голосили.
17
Та й по всїх виноградниках буде плач, бо се я, - я перейду почерез тебе, говорить Господь.
18
Горе тому, хто день Господень бачити хоче!
На що він вам - той день Господень?
Темрява він, а не сьвітло, -
19
Се все одно, що від лева б утїк хто, та на ведмедя наскочив, або, прийшовши в домівку, об стїну обперся рукою, а гадюка його вкусила.
20
Хиба ж бо день Господень не темрява, а сьвітло?
нї, він - пітьма, нема в нїм просьвітку.
21
Ненависні, противні менї сьвята ваші, не милі менї пахощі з жертов ваших під час сьвяточних сходин ваших.
22
Коли приносити мете менї всепалення чи хлїбові приноси, то я їх не прийму, та й на подячну жертву з ситих назимків ваших я й не гляну.
23
Віддали гук пісень твоїх від мене, голосу гусел твоїх я чути не хочу.
24
Правосуд нехай у вас, як вода, тече, й справедливість - як бистрий потік.
25
Хиба ж ви жертви та хлїбові дари в пустинї через сорок років менї приносили, ти, доме Ізраїля?
26
Нї, ви носили намет Молохів та зорю бога вашого Ремфана, - боввани, що їх самі собі поробили.
27
Тим то я геть із Дамаску вас попереселяю, говорить Господь;
Бог сил небесних - імя йому.