1
От що дав менї Господь Бог у видиві побачити: Бачу я кошика з дозрілими овочами.
2
І спитав він у мене: Що бачиш, Амосе?
Відказую: Кошик із дозрілими плодами.
Тодї сказав менї Господь: Настав конець мойму людові Ізраїлеві;
не буду вже прощати йому.
3
Піснї по палатах обернуться того часу в риданнє, говорить Господь Бог;
багато їх помре, кидати муть трупи всюди, мовчки.
4
Чуйте се, ви, голодні, що раді би пожерти вбогих та погубити злиденних, -
5
Ви, що мовляєте: Коли вже мине сьвято нового місяця, щоб можно продавати хлїб, та субота, щоб відчинити засїки, та знов зменшувати міру, а збільшити цїну секля та ошукувати невірною вагою,
6
Щоб купувати злидарів за гроші, і бідняг за пару обуви, та висївки за зерно продавати.
7
Славою (давною) Якова заклявся Господь: Справдї, я по віки не забуду й одного з їх учинків!
8
Чи через се ж не захитається тодї земля, чи не заплаче кожний, хто живе на нїй?
Ой зворушиться вона, неначе ріка, буде підійматись і спадати, як ріка Египетська.
9
І буде в той день, говорить Господь Бог, що буде здаватись, наче б я заповів сонцю заходити опівднї, та наслав темряву на землю серед ясного дня;
10
І оберну вам сьвятки в сумуваннє й усї піснї ваші - в плач, і наложу на кожний стан верету й лисину на кожну голову;
й заведу між вами плач, неначе по єдиній дитинї, а конець усьому буде - гіркий день.
11
Се надходять днї, говорить Господь Бог, що пішлю голод на землю, - не голод хлїба, та й не жадобу води, а жадобу почути Боже слово.
12
Будуть ходити од моря до моря, і блукати від півночі на південь, шукаючи слова Господнього, та не знайдуть його.
13
У той час будуть умлївати від жадоби гарні дївчата й молодики,
14
Тоті, що то божаться гріхом Самарийським, та мовляють: Так певно, як живе бог твій, Дане!
- як оживлена дорога в Версавію!
Вони попадають і вже не встануть.